06 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164».

Даною постановою Уряд України встановив, що в умовах воєнного стану державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація) проводиться з урахуванням певних особливостей.

Хто має право проводити реєстрацію?

Державна реєстрація проводиться виключно:

- державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, (далі — державні реєстратори),

-посадовими особами Міністерства юстиції, його територіальних органів (далі — посадові особи), включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку державних реєстраторів та посадових осіб (далі — перелік),

Даним особам в умовах воєнного стану надається доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі — реєстри). Перелік може передбачати обмеження (умови) проведення (прийняття) включеними до нього державними реєстраторами, посадовими особами реєстраційних дій (рішень про державну реєстрацію прав);

Посадові особи мають право проводити реєстраційні дії щодо фізичних осіб – підприємців, усіх видів юридичних осіб та громадських формувань, якщо відповідні обмеження (умови) не передбачено переліком;

Як буде проводитись реєстрація?

Державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань може проводитися на підставі надісланих заявником державному реєстратору, посадовій особі електронною поштою або за допомогою інших засобів зв’язку документів в електронній формі, що створені з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг та законодавства про електронні документи та електронний документообіг, або електронних копій документів в паперовій формі.

Електронні копії документів в паперовій формі приймаються за умови підписання таких копій з використанням кваліфікованого електронного підпису заявника. Державний реєстратор, посадова особа проводить перевірку такого підпису через офіційний веб-сайт центрального засвідчувального органу та завантажує результати такої перевірки до реєстру, крім випадків відсутності доступу до зазначеного веб-сайту;

Як довго проводиться реєстрація?

Державна реєстрація проводиться невідкладно після отримання у повному обсязі належних документів для державної реєстрації.

Документи для державної реєстрації, які подані не у повному обсязі або не відповідають законодавству, не розглядаються та повертаються заявникові без оформлення відповідного рішення з одночасним усним повідомленням заявнику про повний перелік документів, що повинні бути подані, та/або вимоги законодавства, що повинні бути дотримані.

Якщо документи для державної реєстрації надіслано електронною поштою або за допомогою інших засобів зв’язку, таке повідомлення заявнику здійснюється електронною поштою або за допомогою інших засобів зв’язку;

За якою адресою можна зареєструватись?

Державна реєстрація проводиться незалежно від місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців чи громадських формувань, якщо відповідні обмеження (умови) не передбачено переліком;

Скільки коштує реєстрація?

Адміністративний збір не справляється за державну реєстрацію благодійних організацій, громадських об’єднань, предметом діяльності яких є надання допомоги Збройним Силам, іншим військовим формуванням, правоохоронним (спеціальним) органам, органам цивільного захисту, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим особам, які забезпечують національну безпеку і оборону, відсіч і стримування збройної агресії іноземної держави, а також особам, які постраждали чи можуть постраждати від такої збройної агресії;

Чи потрібно нотаріально посвідчувати документи?

Вимоги законодавства щодо необхідності нотаріального засвідчення справжності підпису на документі для державної реєстрації не застосовуються у разі, коли такий підпис виконано у присутності державного реєстратора, посадової особи із встановленням особи підписанта на підставі документа, що посвідчує особу, передбаченого Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, якщо відповідні обмеження (умови) не передбачено переліком.

Які пункти передбачити у статуті в даних умовах, буду озвучувати в наступних дописах.

З вами на зв’язку Лариса Шкурка https://www.facebook.com/larisa.shkurka/ , директорка Аудиторської компанії Compass Group, аудиторка, консультантка з фінансового менеджменту та організаційного розвитку. http://kompas.com.ua/ua

Слава Україні!

У неприбуткових організацій почало виникати питання: а чи потрібно їм застосовувати РРО при отриманні цільових надходжень через банківські сервіси переказу коштів, як-от LiqРау, Portmone, іРау? Сьогодні дуже багато неприбуткових організацій користуються цими сервісами, і саме через них надходять кошти від резидентів та нерезидентів на статутну діяльність неприбуткової організації.

Відповідь потрібно шукати в діючому  законодавстві. Почнемо з основного закону, який регулює дане питання, а це Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі – Закон про РРО).

 У відповідності до Статті 3 Закону про РРО, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

• проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій тощо; 
• надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі тощо; 
• виконувати інші вимоги даної статті.

 Отже, Закон про РРО говорить, що той, хто проводить розрахунки за товари та послуги, повинен застосовувати РРО.

Діючий Податковий кодекс України надає нам визначення операцій продажу товарів та продажу послуг.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу визначено, що продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (п.14.1.203 ПКУ).

Якщо ж надходження, які надходять неприбутковій організації через електронні сервіси, як-от LiqРау, Portmone, іРау тощо надходять у вигляді  благодійної пожертви на статутну діяльність, безповоротної допомоги, цільової фінансової допомоги, то вони є фінансуванням на статутну діяльність неприбуткової організації. Отримані кошти неприбуткова організація має право використовувати виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.133.4.2 ПКУ).

Отже, дані кошти можна вважати цільовими, тому що неприбуткова організація отримує їх для того, аби досягати своєї мети створення, і витрачає згідно затвердженого нею кошторису. Цільові надходження, які отримує неприбуткова організація через банківські електронні системи, не є операціями з продажу товарів чи послуг, і застосовувати для даних операцій РРО не потрібно. У разі здійснення операцій з продажу товарів чи послуг, неприбуткова організація повинна застосовувати РРО на загальних підставах.

Для багатьох керівників ГО боротьба за подолання глобального зла виправдовує відтворення систем пригноблення всередині команди та під час роботи. Не дивно, що активіст_ки так часто кидають свою роботу саме через внутрішні конфлікти і проблеми.  

 А як щодо того, аби втілювати соціальну справедливість зсередини?

В організації  The Icarus Project вважали, що протистояти пригнобленню потрібно не тільки своїми проектами, а й внутрішніми підходами до організації роботи. Тож вони випрацювали внутрішню політику емоційної справедливості. І ось вона.

1. Приймайте різні способи буття. Деякі люди краще спілкуються по телефону, а інші – електронною поштою.Деякі з них працюють на проектах, а деякі – по-годинно.Оскільки ми знаємо, що всі ми працюємо по-різному, ми довіряємо робочому процесу кожно_ї співробітни_ці і даємо кожн_ій свободу для виконання своїх завдань найкращим для н_еї способом.

2. Емоційна чесність. У нашому робочому просторі ми можемо швидко повідомити про емоційні потреби, не відчуваючи, що нам важко чи незручно.Ми підтримуємо чесність, самосвідомість і турботу про спільноту, заохочуючи персонал створювати плани безпеки: інформацію про стрес і травму, про те, як інші можуть виявляти турботу та підтримку, а також людей, з якими можна зв’язатися в разі кризи.Це дозволяє нам краще підтримувати персонал, не маргіналізувати його і не виключати з рухів.

3. Емоційні чек-іни. Коли член нашої організації відчуває труднощі, він може впевнено сказати це, не боячись негативних наслідків.Це також дозволяє нам продовжувати працювати ефективно, оскільки ми можемо перекласти завдання та відповідальність, щоб підтримувати здоров’я та благополуччя наших співробітни_ць, продовжуючи виконувати роботу.

4. Оцінки, які надихають. У нас є щоквартальне оцінювання, яке підвищує настрій наших співробітни_ць і допомагає просувати робочий процес організації. Замість того, щоб судити про те, наскільки добре людина виконала свою роботу, ми ставимо запитання на кшталт: «Чи було робоче навантаження реалістичним для вас?», «Чи потрібна підтримка для виконання завдань?», «Чи потрібне навчання, обмін навичками чи зміна вяк працює проект чи програма?»Іноді підтримка може просто створювати простір для того, щоб хтось міг зрозуміти, як в_она може керувати своїм планом роботи.Це частина будь-якої системи здорового колективного управління, а також це можна реалізувати в більш традиційних ієрархіях.

5. Реалістичні робочі плани. Кажуть, що коли ви переслідуєте двох кроликів, ви втрачаєте їх обох. Реалістичне навантаження покращує емоційне здоров’я, тому ми визначаємо пріоритети цілей і вибираємо програми та завдання, які реально можна виконати за наявний у нас час. Все інше ми дозволяємо собі відкласти або ж залишаємо позаду.

6. Гнучкість роботи. Життя продовжує рухатися, навіть коли ми на роботі – труби проривають, люди рухаються, діти народжуються.Ось чому важливо забезпечити гнучкість у ті моменти, коли співробітни_цям може знадобитися відгул.Ми пропонуємо відпустку по догляду за дитиною або у зв’язку з важкою втратою, лікарняні та певну кількість вільних днів, які люди можуть взяти за потреби.

7. Відгул. Коли наша організація стає особливо навантаженою або робота стає напруженою, ми заохочуємо співробітників брати відпустку, щоб підзарядитися. Ми усвідомлюємо, що робота — це лише частина життя людини, і наша організація не перестане функціонувати лише тому, що люди беруть відгул. Ми також знаємо, що коли співробітни_ці займаються хобі, насолоджуються відпочинком і проводять час зі своїми сім’ями, вони часто стають більш продуктивними.

8. Довіра та підзвітність. Ми віримо, що наші співробітни_ці будуть менеджерити себе, прагнути до найкращих результатів і з повагою використовуватимуть нашу щедру політику.Чесність з собою, відкритість та підзвітність собі є наріжним каменем емоційносправедливої організації.

The Icarus Project закрився, адже, будучи послідовними в своєму прагненні справедливості, вони відмовились продовжувати, коли виявилось, що вони недостатньо зважають на потреби маргіналізованих людей. Але, як на мене, цей факт не свідчить про те, що ця політика була поганою, і вона не вартує нашої уваги тут в Україні. Радше це свідчить про те, що в суспільних рухах є щось більше, ніж ім’я, бренд і  грантова історія. Тож, Ікарус закрився – Fireweed collective повстав.

І хоча більшість з них мають вищу освіту, яка вчить і як проводити соціологічні дослідження, і комунікаціям, і психології стосунків в колективі, живуть в соціумі де є громадські організації, органи самоорганізації населення, власне експерти які володіють різними інструментаріями комунікацій в громаді, та досі зосереджуються на матеріальних проектах, опираються на власні думки і щиро дивуються коли комусь не вгодили чи не сприйняли запропоноване рішення.

Списують це на громаду, якій ніколи не вгодиш і рідко хто аналізує власні дії. Ні, інший бік медалі, а саме “вкрай стурбованих мешканців” ніхто не відкидає, вони є всюди і їх мета, здається бути просто всюди і висловлювати свою стурбованість. Тут ми не про цей аспект. Беремо до уваги обидві сторони з намірами почути одне одного. Для цього владі потрібно відповісти на питання: а чи аналізувалися ризики прийнятого рішення, чи проводилися консультації із громадськістю, чи були вони змістовні, добре організовані і в зручний час проведені тощо. А громаді на інше: а чи справді є бажання щось запропонувати, а не лише висловити невдоволення?

А способів і варіантів вивчення думки громади є ой як багато. Та про більшість із них ми знаємо із зарубіжного досвіду або посібників із залучення громадян до управління громадою, а на практиці в переважній більшості чуємо про обов’язкові, а тому часто декоративні, громадські обговорення, ще є збори громадян (сходки в селі), публічні консультації. Це ті, які з доброї волі  влади. Решта, або коли виникла конфліктна ситуація, або в рамках проектної діяльності інститутів громадянського суспільства. І добре якщо досвід буде корисним і приживеться в громаді, а не так і залишиться промінчиком світла локальної дії.

Чому важливо розширювати спектр варіантів комунікацій влади і громади? Тому що ті хто був на зборах, якщо не ставили за мету покричати то підуть звідти і непочутими і незадоволеними. Така доля багатьох зборів без належної фасилітації, модерування. Гроші на це влада шкодує виділяти, а сама не навчена проводити заходи в контексті “перемога-перемога”. Звісно не вся і не всюди. Набагато дієвішими є і локальні сценарії консультацій, які варто проводити для зближення влади із своїми жителями. Тимчасові труднощі на перших зустрічах сторицею окупляться як спільними рішеннями та прийняттям так і зміцненням довіри всередині громади.

Більше про різноманіття способів та методів та мотивацію влади до дій у відео.

П.С Я впевнений, що є прогресивні громади, ГО, громадяни, які реалізовують хороші варіанти комунікацій і прагнуть до вдосконалення цих практик.

П.П.С для бажаючих вчитися є в мережі курси і семінари, тренінги, досвід інших. 

Надаючи свої дані, ми покладаємося на принцип “privacy by default” (конфіденційність за замовчуванням), тобто особам, чиї дані обробляються, не потрібно вживати жодних дій для захисту своєї конфіденційності, бо це має бути забезпечено за замовчуванням. Але, на жаль, не все так просто і ось чому:

Не завжди вдається забезпечити належний рівень захисту персональних даних. Зовнішньою загрозою витоку інформації може бути кібератака, адже оцифрування інформації в державному та приватному секторі підвищує ризик злому систем. Але є і внутрішня, коли працівники самі розповсюджують дані.

Відсутня внутрішня документація, яка регулює всі процедури роботи з даними. Ймовірно, однією із причин такого стану речей є недостатня обізнаність службовців з міжнародними нормами і стандартами захисту інформації.

І це ще не всі проблеми, що трапляються під час роботи з персональними даними. 

Звичайно, повністю убезпечити зібрану інформацію в умовах сучасного цифрового світу складно, але передбачити потенційні загрози, своєчасно виявляти, мінімізувати та певною мірою навіть управляти ними – цілком можливо.

За міжнародними стандартами всі суб’єкти, які збирають конфіденційну інформацію, повинні здійснювати систематичні заходи з оцінювання ризиків. Про такі вимоги зазначено і в європейському законодавстві, і в законодавстві інших країн світу. Тобто, варто говорити про впровадження в практичну діяльність інструмента для виявлення та реагування на загрози для людини під час роботи з її даними. Глибокий аудит дозволяє зрозуміти, як функціонує інформація в установі та що треба зробити, щоб покращити цей процес для дотримання цифрового законодавства. 

Хорошою підказкою для руху у такому напрямку є посібник “Аналіз ризиків під час обробки персональних даних” авторства Уляни Шадської. 

За його допомогою посадові особи ОМС зможуть отримати базові знання про порядок, цілі та принципи оцінювання ризиків під час обробки персональних даних. Посібник не містить єдиного шаблону, проте, зрозумівши загальні підходи, можна сформувати власний сценарій аналізу ризиків, щоб надалі розвивати таку практику.

Повага до приватного життя – це важливе право, закріплене на рівні міжнародних угод та національного законодавства. І органам місцевого самоврядування слід підвищувати свої компетенції щодо захисту персональних даних та здійснювати систематичні заходи з оцінювання ризиків.

Можна довго чекати і вибудовувати адвокаційні локальні кампанії, а можна одразу йти на діалог. НУО це вигідно, якщо йти не як прохач, а презентуючи свої вміння, навички. Владі це вигідно, бо краще співпрацювати і робити спільні дії на користь громаді, ніж одянати корону чи окуляри. Вже стрілки перевести на область чи столицю буде важче, тому треба шукати і знаходити одне одного. Це вигідно всім! Більше у відео.

На фото: спільна акція влади та НУО щодо збору пропозицій до бюджету та популяризація конкурсу Громадського бюджету в громаді

Нараховані суми єдиного соціального внеску фізичні особи – підприємці 1-ї та 2-ї групи повинні відображати у складі «Декларації платника єдиного податку – фізичної особи–підприємця» за 2021 рік в Додатку 1 – Розрахунок ЄСВ.

Строк подання – до 1 березня 2022 року.

Нараховані суми єдиного соціального внеску фізичні особи – підприємці  3-ої групи за ввесь рік відображають  у складі «Декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця» за 2021 рік в Додатку 1  – Розрахунок ЄСВ.

Строк подання звіту  – до 9 лютого 2022 року.

А от чи потрібно заповнювати Додаток 1 до Декларації платника єдиного податку, якщо фізичні особи підприємці ще працюють за трудовими угодами і мають основне місце роботи? Відповідь потрібно шукати у діючому законодавстві.

У розділі  9 Додатка 1 в графі 2 в рядках у розрізі окремого календарного місяця звітного періоду відображаються суми нарахованого доходу застрахованих осіб та у графі 4 розраховуються суми нарахованого єдиного внеску. Загальна сума нарахованого єдиного внеску за звітний період зазначається у рядку «Усього» графи 4 розділу 9 Додатка 1.

Згідно з приміткою 8 до Декларації платника єдиного податку – Додаток 1 не подається та не заповнюється фізичними особами–підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме  ч. 4 і 6 ст. 4.

Не заповнюється та не подається форма звітності, якщо: 
«4. Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5^-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування».

«6. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Враховуючи зазначене, фізичні особи–підприємці – платники єдиного податку першої–третьої груп, які мають основне місце роботи, та за яких роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску за всі календарні місяці звітного періоду, Додаток 1 до Декларації платника єдиного податку не заповнюють та не подають.

Ділюсь своїми висновками та цікавими інстайтами.

Як влаштоване соціальне підприємництво у Литві. Що не так у нас? 

У Литві живе всього лише 2,3 млн людей – це менше, ніж сьогодні у Києві. Офіційно на даний там працює понад 60 соціальних підприємств. В основному це сфери кейтерингу, креативних індустрій та надання різних видів соціальних послуг чи сервісів для місцевого населення. Їх доходи вимірюються мільйонами євро – гроші йдуть на вирішення соціальних роблем. 

Литовське соціальне  підприємництво займається і підтримкою працевлаштування молоді та старшого покоління.  Адже на початку кар’єри виникають труднощі з виходом на ринок праці. Схожа ситуація з труднощами на ринку праці і у старшого покоління. 

Приклади соціальних підприємств в Литві: 

1. City Lab http://www.miestolaboratorija.lt
2. Social Taxi http://socialinistaksi.lt
3. Baby‘s Nest www.kudikelis.lt
4. Innovators‘ Valley http://inovatoriuslenis.lt
5. SOPA – Share The Light http://sharethelight.lt
6. Five Senses https://www.penkipojuciai.lt 
7. Human Box (Žmogus dėžė) 
8. Creativity Corner 360° (Kūrybos kampas 360°) www.kuryboskampas360.lt 
9. Treasures of Minor Lithuania (Mažosios Lietuvos turtai) http://prusijoslobiai.lt/ 
10. My Guru (Mano Guru) http://manoguru.lt 

У 2019 міжнародний рейтинг Doing Business ця країна зайняла 19 місце з 190 країн по легкості ведення бізнесу. Випередивши Францію та Швейцарію. Головними особливостями функціонування соціального підприємництва в Литві є наступне:

• існує офіційний статус “соціального підприємництва”, що визначений законодавством;
• найбільше таких підприємств у сільській місцевості;
• значно менші податки для соціальних підприємств;
• до 200 тис. євро фінансування від ЄС отримує соціальне підприємництво, що відповідає законодавчим вимогам та де розробили детальний бізнес-план. 

Зазначу, що саме розвиток підприємництва є важливою вимогою для досягнення мети розумного, сталого та інклюзивного зростання, визначеної в стратегії Європейського Союзу. 

Лінас Старшельскіс, фото www.facebook.com/efektas.group

Коли ми запитали у спікера, як у Литві допомагають соціальним підприємцям звичайні люди, або як вони можуть долучитись до процесів лобіювання і такого іншого. Відповідь була дуже незвичною для нас, але доволі правильною і логічною –  “звичайним людям це не цікаво і не потрібно, такими питаннями в Литві займається асоціація соціальних підприємців”. 

Литовська асоціація соціального бізнесу – дослівно (LiSBA) — це національна організація, що об’єднує організації соціальних підприємництв. Її створили у 2018 році, щоб створити сприятливе середовище для соціального бізнесу в країні. А також, щоб втілювати кращі міжнародні практики через адвокацію, розвиток потенціалу екосистеми. 

LiSBA представляє інтереси соціальних підприємств у державних та муніципальних установах, оцінює програми та заходи, що впроваджуються державними установами, сприяє формуванню державної політики та вносить конкретні пропозиції муніципальним установам щодо залучення до процесів прийняття рішень.

Тобто ця організація такий собі посередник між державою та соціальними підприємцями. Її експерти розуміють, які головні проблеми та інтереси соціальних підприємців та намагаються це впроваджувати через співпрацю із національними та місцевими органами влади. Фінансується ця асоціація Європейським Союзом та Радою міністрів Північних країн. 

Висновок після зустрічі з Лінасом Старшельскісом у мене такий: рецепт успішного розвитку соціального підприємництва у країні – це стратегія та синергія політики держави, мотивації бізнесу та впровадження економічних бонусів (менші податки та фінансова допомога на старті). Це допоможе пришвидшити кількість самозайнятих осіб, сприятиме економічному та соціальному розвитку країни. 

Фінансовий план  – це план по визначенню кількості ресурсів для статутної діяльності неприбуткової організації в розрізі доходів та статей витрат. Його можна ще назвати кошторисом/бюджетом діяльності.

Основне його завдання – забезпечення стратегічних напрямів діяльності необхідними фінансовими ресурсами.

 До процесів складання фінансового плану відносять:

• складання робочого плану діяльності на наступний період та планування ресурсів, які необхідні для виконання даного робочого плану;
• складання прогнозних кошторисів на наступний період;
• визначення існуючих проблем в джерелах фінансування;
• прогнозування структури джерел фінансування статутної діяльності.

Форму річного плану кожна організація може затвердити самостійно, у практиці використовують наступні форми:

• план доходів та витрат;
• план руху грошових коштів (періоди надходжень та виплат за робочим планом);
• плановий баланс.

Терміни складання фінансового плану та його види Організація має право встановити самостійно. Фінансовий план може бути довгостроковим та бути частиною сформованої стратегії. Фінансовий план може бути річним та коригуватись, наприклад, поквартально.

Більшість неприбуткових організацій в Україні звикли складати тільки прогнозний кошторис надходжень та витрат. Фінансовий план – це не про те, коли доходи = витратам. Фінансовий план – це про майбутню фінансову стабільність неприбуткової організації. І формула: Доходи = Витратам повинна мати наступний вигляд: Витрати+Майбутній розвиток+Резерв.

Отже, фінансовий план для неприбуткової організації – це документ, згідно якого Організація здійснює визначення обсягу необхідних коштів для ведення її статутної діяльності та визначає їх спрямування в розрізі цих статутних напрямів.

Фандрейзингова стратегія – це план залучення фінансових ресурсів для діяльності неприбуткової організації. Якщо у фінансовому плані ми спланували, скільки нам потрібно ресурсів для того, щоб організація не тільки могла покрити свої витрати, але й мала кошти на свій організаційний розвиток, то у фандрейзинговій стратегії ми думаємо, як ми будемо працювати над залученням джерел фінансування, і якими методами ми будемо залучати фінансові ресурси для своєї діяльності. Ідеальний варіант, – це коли неприбуткова організація вже склала свій стратегічний план, і фандрейзингова стратегія будується на основі сформованого стратегічного плану. У своїй фандрейзинговій стратегії організація визначає цільові групи для залучення джерел фінансування, прописує чіткий план та напрацьовує чіткі цілі роботи з визначеними цільовими групами. При складанні фінансового плану потрібно не забувати, що фандрезинг теж має свою складову витрат.

Отже, і фінансовий план,  і фандрейзингова стратегія є важливими частинами в діяльності неприбуткової організації, які чітко повинні бути пов’язані зі стратегією діяльності неприбуткової організації.

Що воно таке «навчальні візити» або «візити обміну» ? 

Уявіть, що є організація або ініціатива група, яка хоче посилити якийсь із напрямків своєї роботи. Або взагалі запровадити новий, так як у місцевої громади є запит на такі послуги. Ця спільнота знаходить іншу організацію в межах України, яка має успішний досвід в цьому напрямку роботи. Після цього наша команда організовує такий візит обміну, який може тривати від 1-го до 3-ьох днів. 

Все здається дуже просто, проте ефект від таких поїздок сприяє активному розвитку спільнот. Це один із сценаріїв таких поїздок, проте можуть бути й інші варіанти, наприклад, коли спільноти будуть навчати одна одну, обмінюватись досвідом. Таке мережування одразу відбувається між трьома і більше організаціями в одному місці. Як приклад останнього варіанту, ви їдете у Полтаву до однієї спільноти з одного питання, ще до іншої з іншого напрямку роботи і до третьої ще з якогось питання – такі собі курси підвищення кваліфікації. 

Для кого? 

Наша команда проводить такі навчальні поїздки для громадських організацій та ініціативних груп з 15 областей України, які є бенефіціарами проекту, який підтримується УВКБ ООН. Проте, звичайно учасники можуть поїхати у навчальний візит до іншої спільноти з будь-якого регіону України. 

Обмін досвідом: соціальне підприємство Горіховий дім/Walnut House приймає ВГО “Друге Дихання”, щоб розповісти про виготовлення кави та солодощів

“Величезний досвід колег у розвитку соціального підприємства був дуже корисним для нас. У нас багато ідей, які чекають на втілення! Тому продовжуємо працювати та розвиватися в цьому напрямку”, –  поділилась відгуком Катя Розора, голова ВГО “Друге Дихання”, – Говорити про одне і на одній мові – це точно про сьогодні. Наша організація допомагає жінкам в кризових обставинах. Горіховий дім/Walnut House теж багато років працює, допомагаючи жінкам. Говорили про напрямки та розвиток цієї роботи”.

Що цікавого проводять приймаючі громади? 

Зазвичай приймаючі громади мають гарну експертизу та досвід в напрямках, які не дуже розвинуті в Україні. А деякі взагалі є унікальними. Сюди можемо віднести соціальне підприємництво, центри реабілітації для дітей з інвалідністю, раннє втручання, медіація, підтримка жінок, які перебувають у складних життєвих обставинах, інтеграція безпритульних в суспільство, центри гуманітарної допомоги і ще дуже багато іншого.

Яка користь?  

Хоч на перший погляд це всього лише візит на два-три дні, проте ефект від цього довготривалий. Уявіть, наприклад, що ви маєте організацію з сортування сміття. І якось вирішили, що треба відкрити соціальне підприємництво та самим переробляти пластик, а можливо робити з нього якісь речі на продаж. Інформації в інтернеті багато. Але ніхто не розкаже про «внутрішню кухню» роботи. Саме цими знаннями з вами діляться цілих два, а то й три дні. Показують виробництво, як усе успішно працює та що для цього треба зробити саме вам. Водночас і відповідають на мільйон ваших запитань, дають зробити щось власноруч.  

Фото з навчального візиту у Львові, організованого КримSOS

Складність візитів обміну в їх підготовці. Більше часу йде на те, щоб все спланувати та узгодити. І відповідно запорука успішного будь-якого такого візиту обміну це гарно продуманий план на ці два-три дні, чим краще спланував, тим ефективніше використав час цієї поїздки. Також хочу відмітити, що приймаючі організації діляться досвідом та допомагають абсолютно на волонтерських засадах. 

Подібні заходи працюють як «ліки від сумнівів», адже учасники отримують підтримку інших та впевненість, що у них все вийде. Після візитів обміну спільноти відкривають свої соціальні підприємництва, запроваджують нові напрямки роботи та посилюють уже існуючі.