Громадський Простір продовжує досліджувати тему психологічної підтримки в умовах війни — пропонуємо вам переглянути відеоінтерв’ю з психологинею Мартою Пивоваренко про адаптивність, яка дає сил тримати стрій, про поточний психологічний стан українців, про пріоритети Community self-help в наданні психологічної підтримки, про сучасні методики роботи з ПТСР, важкими спогадами, травмами, а також про нові підходи до реабілітації військових і цивільних в Україні. 

Відкрите та фахове обговорення методів лікування ПТСР є критично важливим для подолання психологічних наслідків війни, підтримки постраждалих, зміцнення суспільства та забезпечення стабільного майбутнього України. Це також сприяє у використанні міжнародного досвіду та найкращих практик в цій сфері, і залучення міжнародних організацій та експертів/ок може значно прискорити цей процес.

Марта Пивоваренко — консультантка з інклюзії та психосоціальної підтримки проєкту «Я зміг — і ТИ зможеш» у Oleksandr Tereshchenko Charity Foundation, керівниця департаменту забезпечення якості послуг з психічного здоровʼя та психосоціальної підтримки ГО «Спільноти самодопомоги», тренерка та супервізорка проєкту з Бостонською дитячою лікарнею Гарвардського університету для підтримки дітей деокупованих територій України.

“Втрата ілюзій” уже відбулася: адаптивність надає нам спроможності боротись далі 

Дізнайтеся більше про ефективні терапії для лікування посттравматичного стресу: 

Подолати травму війни: як в Україні впроваджують найефективніші терапії для лікування посттравматичного стресу

Наша об’єднаність є важливою. І ця об’єднаність передбачає, що ми підтримуємо один одного, громадський сектор, який працює на просування, розвиток України повинен триматися як одне ціле. Жоден пучок неможливо зламати, якщо він тримається купи. 

Повна текстова версія розмови:

Як громадським організаціям долати виклики та посилювати вплив в часи турбулентності

Сьогодні Простір також потребує вашої підтримки! 

Толока в масштабах цілої країни

24 лютого включилось абсолютно все суспільство. Хтось почав волонтерити, хтось почав донатити, хтось пішов служити в регулярні ЗСУ або в підрозділи ТРО, інші збройні формування. І так сталося, що значна частина громадянського суспільства включилась в армію, є формальний інститут: Збройні Сили, Національна гвардія, Служба безпеки і так далі. Величезна кількість  —  з огляду на те, як зріс сектор оборони і безпеки. Величезна кількість людей з громадянського суспільства, з бізнесу включилась в ці інституції і поволі, під впливом це цієї нової крові, ці інституції будуть змінюватися.

Ми другий раз за 10 років проходимо цей шлях. Перший — це було в 2014-му році, коли так само армія зростала з 80 тисяч до 250. Прийшла купа цивільних людей, які зсередини почали її змінювати. Оці люди, які стали наразі військовослужбовцями — це айтішники, це й бізнесмени, це працівники громадських об’єднань, викладачі, діячі культури… Після демобілізації вони стануть ветеранами.

Портрет сучасного ветерана 

Ми наразі не знаємо портрет сучасного ветерана. Ми знаємо портрет ветерана станом на 1 січня поточного року, коли їх було 405 тисяч за офіційними даними — ветеранів російсько-української війни. Зараз їх буде мільйон плюс… До того ж, такий же соціальний статус мають члени родин загиблих захисників України. В загальному це буде декілька мільйонів громадян України… і може складати 20-25% населення країни.

На нашу думку, громадянське суспільство має думати, що робити з цим. Держава, вочевидь, не справляється зі своїми соціальними зобов’язаннями ні для яких незахищених верств населення, держава не справлялась з соціальними зобов’язаннями по відношенню до тих 405 тисяч учасників бойових дій, держава вочевидь не справиться з цими декількома мільйонами. Держава і громадянське суспільство мають знайти ту оптимальну модель, яка би припинила оцю радянську практику — обіцяти все всім.. А створити таку систему, яка надавала би можливості тим, хто хоче скористатися цими можливостями. 

Перша гіпотеза

Яким так сталося, що українські інтелектуальні кола дуже відрізняються, за своєю поведінкою, за способами реагувати на несвободу, від російських. Цікаве питання, яке лунає щоразу в будь-якій українській дискусії. 

І одне з пояснень: які були рольові моделі опозиції до радянського режиму в момент української незалежності. Отже, якщо ми подивимося на ці рольові моделі в росії, то втіленням такої рольової моделі, втіленням режиму з людським обличчям був Михайло Горбачов. Його опонентом, тобто фігурою, яка концентрувала проти себе опозицію до системи був Борис Єльцин. Відповідником в Україні був Леонід Кравчук, але Леонід Кравчук теж мав опозицію до себе і дуже сильну. Це була опозиція, яка складалася з в’язнів сумління, тобто це були В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Ігор Юхновський… І всі ці люди були активними політиками, це не були просто якісь такі постаті культурного характеру. Якщо ви пригадаєте 90-ті роки, то на радіо транслювалися всі події Верховної Ради, це була дуже популярна «програма на кухні».

Отже, мені видається, що існувала ще одна рольова модель, оскільки всі ці люди великою мірою були пов’язані з гуманітарними колами, то ця модель була дуже суттєвою саме для гуманітарних кіл. Нагадаю вам, що такий найбільш видатний в’язень сумління, якого ми знаємо це Василь Стус, який помер в 1985 році, уже після початку «перебудови», уже в період, який ми вважаємо періодом лібералізації. Тобто це було джерело певної ідентичності.

Друга гіпотеза

Що було найбільшим проектом для українських діячів, взагалі працівників культури, цілі різноманітних менеджерів, усіляких коментаторів на кшталт філософів і так далі?

Моя думка випливає з питання, яке дуже часто ставиться в Україні, про те, як так сталося, що про російську культуру, наприклад, в країнах Західної Європи знають набагато більше, ніж про українську. Це ж напевно означає, що українці якось не допрацювали… І тут ми напевно всі погодимось, що це зовсім цього не означає… Траєкторії імперій відрізняються від траєкторій, якщо хочете, периферії, вони зовсім по-іншому сприймаються, тобто те, що сприймається на віру — імперія до імперії — зовсім інакше виглядає, коли це діалог імперія-периферія.

Це питання означає, що ці діячі культури не показували свої твори десь в міжнародних контекстах достатньою мірою, не брали участь в якихось виставках, не писали тексти, не перекладали самі свої тексти. Тут ще одна така дегресія, для того, щоб були переклади текстів, треба не щоб ви перекладали свої тексти, а щоб хтось хотів перекласти ваші тексти.

Мені видається, що головним проектом всіх українських творців культури була не сама творчість, а головним проектом була демократія. Тобто ці люди були зайняті 30 років в першу чергу встановленням демократичного порядку. Це були всі майдани, це були всі тексти, це були всі романи, котрі були з цим пов’язані, це були безліч коментарів і різноманітна інша діяльність.

Додатковим фактором в цьому процесі було те, що не існувало зв’язку між українськими грошима і українськими інтелектуалами, українські гроші більшою мірою спиралися на залучених різних спеціалістів з інших країн, хтось з росії, хтось з Західної Європи чи Америки. Дуже рідко взагалі будуючи зв’язок з тими, хто виробляли якісь знання в Україні.

Парадоксально, але мені видається, це дало позитивний результат, тому що всі ці люди не могли зосередитися на своїй творчій діяльності і це не призвело до народження “цинічної позиції”, такої постаті “цинічного митця”, характерної для росії. Натомість ці люди були зайняті тим, що вони додавалися постійно до роботи заради великої мети. 

Під час низки зустрічей учасники візиту мали можливість дізнаватись та обговорювати з громадськими ініціативами, активістами реформи, локальні зміни, проекти, спрямовані на активізацію і співпрацю з громадою, місцевою владою –  а також весь цікавий бекграунд, що і як відбувається за нової реальності в Україні.

Агнешка Коморовська, Алла Прунь та Наталія Чаплинська, зустріч в обласній раді Івано-Франківська

Цікавим моментом програми було показати і порівняти – які трансформації відбуваються в Україні після Майдану, в контексті реформи децентралізації (до і після об`єднання), не лише в Києві та великих містах, а й у невеличких громадах: ми поїхали на розмову до Богуслава, який  ще не відчув об’єднання, а також для порівняння ми завітали в одну з перших об’єднаних територіальних громад Івано-Франківщини – в Старі Богородчани.

Під час зустрічей з активіст(к)ами та представниками місцевої влади ми, в першу чергу, говорили про практичні результати українських перетворень останніх років,  які аспекти українського досвіду можуть бути використані в Білорусі, наприклад.

ЯК це було – міста, локації, активні люди – у ВІДЕО :

Візит почався із потужного експертного дня, протягом якого експерти та експертки розповідали учасникам про теоретичну і законодавчу базу, про те, як побудована і просувається реформа децентралізації – глибоко із наочними прикладами – розповіла Ольга Омельчук, експертка Інституту політичної освіти, про “працюючі” інструменти громадської участі, а також кейси локальної демократії білоруським та польським колегам розповів Сергій Карелін, експерт з питань локальної демократії Центру “Ейдос”. Багато уваги та питань під час наших  бесід отримала тема громадського бюджету, як це працює, яким був перший досвід Києва у впровадженні бюджету участі –  комплексно про це розповів Артем Стельмашов, активіст та експерт з громадського бюджету/автор проекту Clever Space, який, до речі, отримав перемогу. А як в Україні розвивається тема відкритих даних – нам розповіла Василина Думан, представниця ініціативи “Дані міст”. 

Київ

Гостинно у своїх офісах білоруських активістів прийняли Олександра Скиба, Віталій Гліжинський – Інститут «Республіка», Галина Янченко, очільниця ГО «Антикорупційний штаб Києва”, розповіли про багато цікавих і корисних практик, про інструменти інформування та активізації громадян.

У Богуславі Сашко Мельник, співголова Коаліції реформ Богуславщини, Анастасія Ращенко, координаторка проекту “Активна громада”, представники влади поділилися з учасниками візиту тим, як місцеві ГО об’єдналися в Коаліцію, чому до цих пір не відбулося об’єднання громади, але що вдається робити успішно.

Богуслав

Окрім Києва та громад Київщини у фокус інтересу потрапила і Івано-Франківщина, в ходу візиту учасники відвідали уже відомий поза межами України Urban Space 100, завітали на зустрічі з ГО “Ділові ініціативи”, ГО “Тепле Місто”, ГО «Д.О.М.48.24», поспілкувалися з місцевими журналістами, зокрема побували в редакції  Інтернет-видання “Курс”, а ще мали чудову зустріч в облраді з депутаткою обласної ради Наталією Чаплинською, її  колежанкою по громадській діяльності Ольгою Ткачук та іншими представниками активу Франківська – про зміни в їхній громаді.

Завдяки душевній зустрічі з Сергієм Никоноровим, одним з керівників ГО «Д.О.М.48.24», заснованій переселенцями з Донецька, білоруські активісти більше змогли дізнатись про проблематику війни, вимушеного переселення, процес руйнування стереотипів про приїжджих з Донбасу і Криму, як ці люди включилися в життя Прикарпаття, і, як показує практика, які насправді є цінним ресурсом для розвитку місцевої громади.

Івано-Франківськ. Urban Space 100

А щоб подивитися більш наочно, що відбувається на місцях після реформи в громаді, яка об`єдналася 2 роки тому, ми відвідали  Старобогордчанську громаду, що на Івано-Франківщині. Тарас Рашкевич, голова ГО “Агенція розвитку громад “Богородчанського району”, та Голова громади Ярослав Здерка, разом зі своїм заступником Юрієм Іванишиним,  розповіли про те, що ж таке децентралізація саме у їхній громаді – на практиці.

Старі Богородчани

Дякуючи Михайлу Цьомику, координатору комунікації децентралізації УКМЦ, який люб’язно долучився до цієї поїздки, учасники довідалися, як відкомуніковується тема реформи в самих громадах, про можливості донесення проблематики на місцях, у громадах до людей, як працює в цьому напрямку Український кризовий медіа-центр та програма DOBRE.

Агнешка Коморовська, керівниця  Фонду Stowarzyszenie Wschodnioeuropejskie Centrum Demokratyczne (Варшава), співорганізаторка програми, зазначає: “У рамках візиту нам було важливо показати білоруським активістам як органи місцевого самоврядування, локальна влада працює з громадянами.

Агнешка Коморовська, Ярина Мельник – презентація Теплого Міста

Наш польський досвід показує, що це дуже важливо – виходити на реальне партнерство з владою на місцевому рівні, говорити – які механізми випрацьовані, як люди, які проживають на цій території, можуть впливати на місцеві рішення, розподіляти ресурси  в своїх громадах. І це так само важливо досі і для Польщі”.

Щиро дякуємо усім колегам та колежанкам в Україні, партнерам з Польщі за можливість організації такого візиту, за цікаві розмови, теплі зустрічі, а самим учасникам з Білорусі  – за активність, за всі ті хороші слова і побажання на адресу України та українців.

Алла Прунь

Чому саме зараз ?

Жарку дискусію посеред літа спричинили законопроекти №6674 та №6675, зареєстровані в парламенті Президентом Петром Порошенком, які запроваджують досить жорсткі правила звітування для ГО. У соціальних мережах законопроекти вже жваво обговорюються, здебільшого зазнають критики з боку громадських інституцій, правозахисників/ць та експертів/ок з громадського законодавства, оскільки мають дискримінаційні норми та не відповідають демократичним стандартам.

Учасники дискусії висловили свою позицію стосовно двох законопроектів:

1) №6674 Про внесення змін до деяких законодавчих актівщодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної допомоги”,

2) № 6675 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної допомоги”.

“Цими законопроектами вводиться обов’язок для громадських об’єднань, річний дохід яких перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, подавати додатково річні фінансові звіти до Державної фіскальної служби, яка має оприлюднювати ці звіти на своєму офіційному веб-порталі. Звіти повинні містити інформацію не тільки про громадське об’єднання (ГО), але й про всіх фізичних осіб-підприємців (ФОПів), з якими ГО мало договірні відносини, якщо річний дохід ФОПа перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ці вимоги покладають на ГО та ФОПів додатковий тягар та є вочевидь дискримінаційними: до інших юридичних осіб публічного та приватного права такі вимоги не висуваються. До того ж оприлюднення невизначених законопроектами відомостей про фізичних осіб (законопроекти тільки вказують, що форму звіту та подання для оприлюднення затверджується Урядом) та мета обробки цих персональних даних порушують Закон України «Про захист персональних даних».

При цьому усі дані, які необхідно включити до річного звіту, ГО та ФОПи вже передали раніше до органів Державної фіскальної служби відповідно до Податкового кодексу. Натомість відсутність подання цих дублюючих відомостей ГО та ФОПами має наслідком застосування до них відповідних санкцій.

За законопроектами ці жорсткі санкції щодо ГО – виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм Податкового кодексу – тягнуть за собою для ГО значний фінансовий тягар по сплаті податків.

Особливо вражаючим є те, що накладаються санкції за рішенням зацікавленого органу – Державної фіскальної служби – без рішення суду, без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Це суперечить п.9 «Фундаментальних принципів щодо статусу неурядових організацій в Європі», згідно з яким будь-яка дія чи бездіяльність з боку органу державної влади по відношенню до неурядових організацій має бути розглянута в адміністративному порядку, а також в незалежному, неупередженому та наділеному повною юрисдикцією суді.

На нашу думку, вимоги, які вводяться цими законопроектами, порушують міжнародні стандарти свободи об’єднань і є дискримінаційними в порівнянні з іншими суб’єктами господарювання. Ми вітаємо добровільне оприлюднення річних звітів ГО про свою діяльність і про її фінансові результати як добрий засіб інформування суспільства та забезпечення прозорості. Тому що тільки суспільство має право визначати ефективність діяльності громадських організацій, а держава має лише сприяти реалізації свободи об’єднань“, – йдеться у Спільній заяві Уповноваженого з прав людини, Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи щодо законопроектів №6674 та №6675

Учасники/ці дискусії:

– Наталія Лігачова, голова ГО “Детектор медіа”, шеф-редакторка порталу “Детектор медіа”
– Олександр Лємєнов, головний експерт Антикорупційної групи Реанімаційного пакету реформ
– Ольга Айвазовська, координаторка виборчих та парламентських програм громадянської мережі “ОПОРА”
– Олександра Дворецька, голова правління ГО “Восток SOS”
– Таміла Ташева, координаторка ініціативи “Крим SOS”
– Марія Гур’єва, спеціалістка з медіа-комунікації, Amnesty International в Україні
– Марія Гелетій, заступник директора Проекту USAID «Громадяни в дії»
– Олександр Сушко, голова Правління МБФ “Відродження”, член Ради Реанімаційного пакету реформ
– Світлана Заліщук, народний депутат України (фракція «Блок Петра Порошенка»)
– Мустафа Найєм, народний депутат
– Єгор Соболєв, народний депутат, голова комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції
– Дар’я Сидоренко, адвокасі-менеджер з питань оподаткування громадських об’єднань, проект USAID “Громадяни в дії”

Громадський Простір триматиме надалі у фокусі це питання.

Тривалий час на волонтерських засадах, збирав інформацію про катування, позасудові страти, зниклих безвісти тощо. Створив унікальну, безпрецедентну базу даних про порушення прав людини в умовах війни на Донбасі, яка нараховує більше 7000 тисяч справ.

ГО «Мирний берег» також збирає матеріали та формує картину ключових подій війни на сході, таких як «Ізваринський котел», «Іловайський котел», трагедія ІЛ-74, події 5 вересня 2014 року, події в Донецькому та Луганському аеропортах, «Дебальцевський котел» тощо. Наприклад, досліджуючи трагічні бої 5 вересня 2014 року в Луганській області, «Мирний берег» знайшов 175 учасників цих подій.

Здійснена робота Геннадія та його колег – неоціненний вклад у розслідування злочинів проти міжнародного гуманітарного права та утвердження правосуддя, зокрема, у міжнародних інстанціях, таких як Міжнародний кримінальний суд. 

Спікери:

• Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр громадянських свобод», авторка ряду доповідей про порушення прав людини під час Революції Гідності, а також під час окупації Криму та війни на Донбасі, що в т.ч. були направлені до Міжнародного кримінального суду
• Євген Захаров – директор Харківської правозахисної групи
• Володимир Яворський (Центр громадянських свобод)
• Геннадій Щербак

Модератор:

• Ольга Сніцарчук – журналістка та ведуча 5-го каналу

Representatives of local authorities and civil society organizations from Ukraine, Azerbaijan, Armenia, Georgia, Kazakhstan, Kyrgyzstan, Moldova, Mongolia and Tajikistan discussed best practices of international initiative Open Government Partnership (OGP) during 2 days in Kyiv. The aim of the Initiative is to provide transparency and accountability of public policy, to tackle corruption and engage civil society bodies into policy-making. The first international meeting of the representatives from 10 Eurasia countries was held on February 16-17, 2017 to exchange good practices of transparency and anti-corruption measures implemented in the framework of global initiative OGP.

Implementation results during 5 years of OGP functioning in Ukraine, the actual agenda in development of the Partnership, interesting information and key messages are represented in the review of Civic Space.

Video presentations of participants of the meeting ” How do countries of the region use OGP platform?» – In the play-list (in English):

– Suneeta Kaimal, CEO, Natural Resource Governance Institute

– Taras Kachka,  Deputy Executive Director, International Renaissance Foundation (IRF)

– Nataliia Oksha – Secretariat of the Cabinet of Ministers of Ukraine, Deputy Head of the Information and Public Communications Department, OGP Coordination Council

– Nare Danielyan – Head of Personnel Management Department of the Government Armenia

– Veronica Cretu – President, Open Government Institute, Moldova

– Giorgi Kldiashvili – Institute for Development of Freedom of Information, Georgia

Open Government Partnership (OGP) is a multilateral initiative formally launched on September 20, 2011, when the 8 founding governments (Brazil, Indonesia, Mexico, Norway, the Philippines, South Africa, the United Kingdom and the United States) endorsed the Open Government Declaration, and announced their country action plans. Since 2011, OGP has welcomed the commitment of 67 additional governments to join the Partnership. Ukraine joined OGP in 2011.

OGP contributed to reforms, positive policy changes, reduced corruption rate, development of governance culture and authorities transparency in many countries. OGP gives an opportunity for Ukrainian reformers to learn the experience of other countries which could foster acceleration of reforms and improve opportunities for civil society. OGP became a platform for exchange of experience and good practices elaboration between partner countries during the last 5 years. Ukraine implements already the third National Action Plan within the framework of OGP.

“OGP gives wide opportunities to improve quality of governance, established on the principles of transparency, accountability and trust”, – says Tetyana Kovtun, a Deputy Secretary of Cabinet of Ministers of Ukraine.

“Ukraine is one of the key players in OGP, whose example could inspire the other countries to implement the open government reforms”, – states Suneeta Kaimal, CEO, Natural Resource Governance Institute.

“Conflicts and misunderstandings in society are caused namely by the closed authorities. Openness of government gives an opportunity to understand the logic of public policy steps. Situation of the last years in Ukraine, when sometimes a misbalance between openness of government and privacy safety took place, is not just a question of the plan implementation, but a fundamental condition for structural reforms taking place in the country”, – Taras Kachka, Deputy Executive Director, International Renaissance Foundation (IRF).

The main results of the OGP commitments were presented by Nataliia Oksha – Secretariat of the Cabinet of Ministers of Ukraine, Deputy Head of the Information and Public Communications Department, OGP Coordination Council

Public e-procurement system Prozorro: This is one of the best examples of coordinated work between government, civil society and business. The system was initially being developed by civil society and business representatives, the government actively joined the process of elaboration later. Today we have already an economic effect from the system implementation. In 2014 we talked about just 1 % of state money saved, while in 2016 we were talking about 14 % of economy. In figures it goes about $ 300 million in state funds savings.

Е-declaring: Last year an electronic declaring portal was established in Ukraine. More than 100 thousand civil servants placed their declarations already there. Today anyone can see their declarations. Also a procedure for the analysis and inspection of these declarations is provided. From this year all civil servants and local government officials will submit electronic declarations. It goes about more than 1 million electronic declarations to be placed in the system. Every year, all public officials have the obligation to fill in the declaration.

eData Portal for tracking public funds online: In 2014 creation of platforms in several regions of Ukraine was planned, but the commitment was exceeded. Law of Ukraine “Access to Public Information” was implemented and government took on the commitment to create single governmental web portal of public funds. Portal consists of two main parts: Use of Public Funds and Transparent Budget. The first one includes the State Treasury’s transactions and public funds use reports, and the second one contains information on the transparency of budgetary procedures. The plan envisages not only disclosure of public information but also elaboration of analytical system able to generate analytical reports according to given criteria. Information on state funds use and local budget spending is open in understandable manner for every citizen.

Single State Web Portal of open data: In 2015 Ukraine implemented a Law on the creation of an Open Data Single Web Portal. Starting from the last year, all executive agencies are required to place their data sets and conducted registers on this site.

Transparency of political party funding: Although this commitment was included in the first Action plan of “Open Government”, it was implemented later. Political parties in Ukraine are given an opportunity to receive public funds today. The aim of this commitment is to tackle political corruption in the country. All political parties included those receiving public funding are obliged to submit reports of their financial activity.

Electronic petitions: Today, electronic petitions can be submitted to the President, through the website of the President of Ukraine, to the Cabinet of Ministers through the website of the Cabinet of Ministers of Ukraine and to the Parliament through the website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Electronic petitions can also be submitted to local authorities. Each government body was obliged to create an appropriate system allowing to submit appeals on its website. At the national level the petition addressed to the President, Cabinet and Parliament should be signed by 25 thousand citizens in order to be considered. Talking about local authorities, they adopted internal documents regulating the number of votes necessary for petition to be considered, based on the population of the region. In Kyiv it is necessary to have 10 thousand votes for consideration.

Extractive Industries Transparency Initiative (EITI): This independent standard of transparency, voluntarily supported at the international level, is being implemented in 48 countries. Ukraine has prepared two reports as part of the initiative for now. Improvement of legislation concerning this issue continues.

Open Government Partnership (Ukraine 2011-2017) by Prostir

Participants of the meeting were also interested in opening the archives of the KGB. Every citizen of Ukraine has the right to access a dossier of his family, friends and colleagues, previously labeled as a secret one. The Institute of National Memory Archive is created, where all documents belonging to law enforcement bodies and the Security Service, will be stored. Citizens will have access to these documents.

The preparation of the OGP Action Plan for 2016-18 years:

The discussion lasted almost 5 months. The first phase, which lasted from January to March, covered the collection of proposals. It took place in a variety of formats: open groups of the Coordinating Council and Ministries collected proposals related to their field. In addition, consultations with the representatives of civil society organizations were held in each region of Ukraine and in Kyiv.

In March last year the event was held in the world cafe format. The participants were asked to prepare and submit their proposals to the plan. More than 250 proposals were collected. After checking for relevance about 120 proposals were selected. In addition, online voting through the web portal were carried out, where everyone could choose five priority commitments. As a result 60 proposals were approved.

Coordination Council, established in Ukraine as a platform for interaction between government and civil society, during in initiative implementation considered all received proposals and vote results. As a result, a new plan, which includes 17 major commitments, was drawn up. It consists of several implementation stages and meet all five major challenges of OGP.

Remarks from Independent Reporting Mechanism (IRM) were taken into account during the plan elaboration. It was recommended to reduce the number of commitments and make them more detailed. The first two Action Plans implemented in Ukraine, contained more than 30 events. Current plan consists of only 17 commitments. They are more detailed and include several stages of implementation.

One of the comments received from IRM, concerned large number of activities that assume adoption of legislation. Implemented measures should be more practical, according to IRM opinion. Today, the number of acts to be adopted by Ukraine is much lower than in previous years.

Plan commitments of Ukraine for 2016-2018:

Implementing CoST standards: introduction of International transparency standards in construction. Four pilot projects in the field of road construction are envisaged to be implemented. In case of their successful implementation, the Initiative will be extended to all areas of economic development.

Creation of the mechanism for verification of beneficial owners: For several years companies and organizations in Ukraine are obliged to disclose information on beneficiary owners. But the question is whether this information is valid. So, the plan proposed to develop new mechanisms to verify information given by the companies”.

Implementation of public control on ecological state of the environment:

Creation of a new system is assumed, that will allow every citizen to monitor ecology state of particular parts of Ukraine.

Work towards communities’ safety: “Community Policing”, which provides empowerment of police and citizens to enhance public safety is planned.

Public control over Prozorro system: There is some progress in the implementation of the system. But there is a need for independent monitoring of the systems. This commitment implies an opportunity to provide Prozorro system compatibility with other systems and registers.

Natalia Oksha said at the meeting: “We reviewed the work and decided that we are not satisfied with the efficiency of Coordinating Council created for Initiative implementation”. And the next day the Government amended the Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine on June 13, 2012 № 671 “Some issues on implementation of OGP Initiative in Ukraine”, which approved the composition of Coordination Council for OGP Initiative implementation.

In particular, a new seat composition in the Coordination Council was approved, the number of its members was reduced from 40 to 14 (7 representatives from the executive authorities and 7 – from the public). It was also decided that the Coordinating Council would have two Chairs – one from the government (Ministry from the Cabinet of Ministers) and one – from civil society. The members of the Coordinating Council from the public were envisaged to be selected on a competitive basis.

Full report of Natalia Oksha on OGP–Ukraine Initiative in video (russian)

36 chapters of the global movement Transparency International (39% of all chapters) are involved and work with governments in public accountability initiatives, including OGP. An important decision was the accession of TI Ukraine to the “Paris Declaration” – initiative with three priorities: disclosure of beneficial owners, dialogue between government and public using the latest ICT, and e-procurement.

According to a governance expert, a member of the Coordination Council Initiative Olesya Arkhypska (TI Ukraine), OGP initiative is effective in Ukraine due to proactive position of civil society: “The existing mechanism of the Initiative is a unique opportunity to transform and build a proper system of responsible government. Our immediate task is not only further transformation of coordination system of the civil society and government agencies in Ukraine, combating corruption, but also building transnational platform of the stakeholders”.
____

Vitaliy Nishchymenko
Inna Kirnos