«Демократія даних» – це новий погляд на дотримання демократичних стандартів та процедур щодо приватних та публічних даних, кількість яких щорічно значно збільшується. Розуміючи особливу роль застосування інформації та даних як невід’ємної складової у взаємодії влади, громади та бізнесу, виникає потреба ініціювати дискусії в Україні щодо захисту персональних та авторських даних, правомірності їх використання, застосування в публічних процесах.

Про український та міжнародний контекст е-демократії, відкриті дані говорили українські та закордонні експерти: Владислав Скальський, Олександр Риженко, Віктор Лях, Олександр Риженко, Олег Левченко, Емма Холтен,Віталій Мороз, Лукаш Круль, Йорданка Томкова, Даніель Полімак, Даніель Бачан, Магдалена Боровік, Діана Зубко, Сергій Лобойко, Марина Онопченко, Антон Лягуша, а також з відео-зверненням виступив Міхал Боні. 

“Під час спілкування з білоруськими і польськими активістами в  мене та в наших експертів часто запитували, а що реально нового після Майдану з’явилося, що сприяє більшому залученню громадян до процесу прийняття рішень. Дехто нам зокрема казав про те, що в Україні сьогодні стало менше емоцій, постмайданної ейфорії, а вже більше практичних кейсів, прагматичності. Крім того, що ми сьогодні, у вихідний день, маємо можливість зустрітися з депутатом обласної ради та громадськими активістами – в приміщенні обласної ради,  чим ми приємно вражені, ми хотіли б почути Ваші думки, важливі спостереження  після Майдану”, – на початку зустрічі з представниками влади і громадського активу в обласній раді Івано-Франківська поцікавилась Алла Прунь, виконавчий директор ІАЦ “Громадський Простір”.

Агнешка Коморовська, Алла Прунь та Наталія Чаплинська, зустріч в обласній раді Івано-Франківська

“Як формується громадянське суспільство: де людина відчуває себе реалізованою і комфортною, там вона починає діяти. У нас у Франківську почали розуміти, що держава саме не може все охопити, ми беремо один сегмент – і творимо зміни. Перший Майдан і другий – дали сильні поштовхи, - зауважує  Наталія Чаплинська,  громадська діячка, волонтерка, співкоординатор Івано-Франківського обласного Центру психологічної допомоги учасникам АТО, на останніх виборах була обрана депутатом Івано-Франківської обласної ради.

Так, в Україні є корупція, на жаль, її найбільше зверху, але йде вона з низів. І це найстрашніше.  Хочу навести такий приклад: боєць повернувся з фронту, мама його захворіла – і  лікар прийшла додому, подивитися її. Мама за огляд дістає і віддає  їй 100 грн. А син каже: “Мамо, що ти робиш, я не за це воював…” Це так звана побутова корупція.  Що змінюється… Коли треба якийсь дозвіл чи якась інша дія, вимагають гроші за це, то вже більше людей пишуть  заяви у відповідні органи, коли раніше вони навіть не думали, а давали.

Якщо брати 10 років тому, то на Франківщині коли працювали, організовували круглі столи, в юстиції то ГО було чимало, але живих громадських організацій – раз-два, будь-які заходи збирали одних і тих же людей,  на сьогодні їх вже багато по різних напрямках, вони об’єднуються в великі групи, особливо після Майдану громадських організацій стало багато і різних. Одних тільки біля 50 ГО учасників АТО, які об’єднуються на захист своїх прав (у відео Наталія Чаплинська зокрема розповідає про розробку “єдиного вікна” для надання комплексної допомоги бійцям – авт.).

Якщо брати навіть мою комісію, в якій я працюю, та всі інші комісії обласної і міської рад, всюди є радники з громадських організацій, депутати мають радників з громади, будь-які комісії є відкриті. Наша комісія складається з 6 депутатів, але в залі сидять і представники держслужб, і представники ГО, вони долучаються, вносять  пропозиції – ці рекомендації враховуються. Зрештою це дуже добре, тому що іноді не вистачає ідей, як зробити, що зробити, а тут є люди, які готові виголосити ідеї, і ці ідеї є добрі, слушні і з ними можна працювати. Такі речі відбуваються і в обласній, і в міській раді, я добре це знаю, тому що я депутат обласної ради, але від міста Івано-Франківська.

Розвиток громадянського суспільства також ще формує розвиток еліти. Ми не говоримо про багатих людей, а саме людей – за якими піде громада. Це можуть бути митці, цьому може сприяти розвиток різних фестивалів. Наше місто завжди було насичене різними фестивалями. Це науковці, наукові центри, створення нових бачень, це той же Urban Space, Тепле Місто. Де люди можуть себе реалізувати… таким чином формується еліта. Це наступний етап формування громадянського суспільства”.

Продовжує розмову громадська активістка Ольга Ткачук: “Я уже величезний час в громадській діяльності, можу робити певні висновки і певний аналіз. І я величезний комплімент хочу зробити Громадському Простору, тому що я на вашій сторінці, напевне, черпаю всю основну інформацію, яка потребується для громадських організацій, взагалі для спілкування, для всього. Дякую за цю зустріч.

Слухаю нашу дискусію і бачу, що у нас змінилося. Громадянське суспільство України продемонструвало спротив, коли була спроба завадити нашому вибору, нашій свободі. Змінилося дуже багато, почало змінюватися швидкими темпами,  звісно, є елемент зневіри, бо були вищі очікування після Революції Гідності. Але відбувся перелом, дуже багато людей уже не спостерігають збоку, люди вже у цих процесах. І це процес не заради процесу, а заради результату…

Найбільше бракує знань, якщо треба залучати кошти, аби розвивати ініціативу – більшість молодих ГО не знає як написати проект.

Сама держава як функціонал дуже сильно відстає. Якщо великі очікування від держави – не буде нічого. Ми є нація, яка поки що ще в процесі будування держави. Майдан дав сигнал, віру в свої сили, в те, що нам ніхто державу не збудує. Усе залежить від активності людей, завдання громадських організацій – активізовувати людей. Бо нема ще такої критичної маси… Ще є страх, що та система може вернутися, може взяти реванш. Але Ви були в Urban Space 100, спілкувалися з активними людьми, Ви бачили що триває рух молодих людей, завдяки якому відбулася Революція Гідності.

Галина Герасимів, психолог-практик, громадська активістка: “Найбільше, що відбулося після Революції Гідності – це зміна способу мислення. Експерти, еліта, думаючи як змінити цю “махіну” (про існуючу систему – авт.) кажуть важко міняти старе, бо це величезна структура.  Є інший шлях, що передбачає  побудувати нове здорове, а то все старе – саме відпаде. Потреба в здоровому мисленні, в здорових прогресивних людях сьогодні є дуже велика”.

Наталія Чаплинська згадує зі свого громадського досвіду: “Один із способів щось міняти  – якщо ти хочеш щоб ти і твоя сім`я, друзі – добре жили, міняй щось у цьому суспільстві, докладайся до цих змін, роби щось те, що ти можеш робити – у себе на вулиці, у своєму під`їзді, місті. Але змінюй щось, бери цю місію. Коли я пригадую, як гендерна активістка (вирішуючи певні питання) – заходила у владні кабінети, я тих людей і зараз бачу, і я їм казала, що питання гендеру і протидії домашньому насильству в сім`ях буде на часі (це був 1996 рік). А на мене дивилися як на несповна розуму… Нас всього 30 жінок зібралося з усієї України, які діяли  – і вже через 5 років, в 2001 році,  Верховна Рада проголосувала закон “Про попередження насильства в сім’ї”. Вода камінь точить, не стійте, думайте, робіть, розказуйте!”

Зустріч проходила в рамках навчального візиту активістів з Білорусі, організованого Інформаційно-аналітичним центром «Громадський Простір» разом з партнерами з Польщі – Stowarzyszenie Wschodnioeuropejskie Centrum Demokratyczne та Fundacja Batorego.

Новий сервіс має вигляд інтерактивної карти, на якій позначено коворкінги, платформи громадських ініціатив (арт-простори, творчі майстерні), зелені громадські простори (сквери, парки, набережні), сучасні бібліотеки та музеї.

Мета проекту «УрбанПростір» – популяризація публічних просторів та поширення інформації про наявні вільні простори. Ми прагнемо показати людям, що все в їх силах, і не завжди потрібні великі кошти та ресурси, щоб змінити своє місто.

На карту нанесено вже понад 160 публічних просторів з 15 областей України з майже 40 міст.

При цьому кожен бажаючий може додавати інформацію про ще не нанесені на карту локації.

«Кожен охочий може долучитися до розширення проекту додавши на карту місце через спеціально розроблену форму на веб-сайті. Слід зазначити, що за півмісяці після запуску сайту саме користувачі, різні активісти додали на простір близько 50 локацій», – підкреслила голова громадської організації Анастасія Руденко.

Насамкінець активісти закликали українців розповідати у соціальних мережах про міські публічні простри.

«Пишіть про ваші улюблені затишні місця чи ті, що потребують змін на своїй сторінці у Facebook з хештегом #УрбанПростір і ми поділимося цією інформацією», – зазначила голова громадської організації.

Анастасія Руденко також додала, що з часом на карту заплановано додавати місця, де можна було б створити публічний простір, що, за її словами, надасть можливість об’єднати активістів навколо ідеї створення нових локацій.

“Ми як капелани, вибрали собі гасло завжди бути поруч з військовослужбовцями. І коли сьогодні цей військовослужбовець був мобілізований, прослужив тільки рік, але наша відповідальність залишитися біля тієї людини, хоча він уже, можливо, є ветераном. На сьогоднішній день ми провели близько півтисячі ротацій в зону бойових дій – це священики, які їхали на тридцять, сорок п’ять днів. Докладно це є 474 окремі ротації – це станом на 29 грудня, за тих два місяці додалося ще трохи священиків. Це 152 військових священики. Бачимо, що число ротацій є значно більше від числа священиків, значить деякі їхали по три і чотири рази”. 

“…Ми готуємо своїх капеланів, як здійснювати капеланське служіння. Війна потягнула за собою волонтерів і волонтерів-священиків – це ті, які не знали ніколи військової служби, ніколи не служили у військах, ніколи не були капеланами і не заходили у військові частини, коли був мирний час. Але сьогодні, коли є війна, вони зголосилися. Перші капелани, практично одні з перших, які зголосилися поїхати в зону бойових дій у 2014 році – це були капелани, які підтримували і були дуже активними на Майдані. 

Наступне – це реабілітація капеланів. Ми своїми силами здійснюємо реабілітацію капеланів, але ще всі капелани не пройшли цієї реабілітації. На сьогоднішній день ми тільки знайшли форму того, якою має бути ця реабілітація, як вона має виглядати, але також постійно стоїмо і перед пошуками ресурсів для того, щоб можна було якнайкраще провести реабілітацію для військових капеланів. Бо спілкуючись з нашими представниками Канади, і наші капелани це кажуть: “Ми хочемо їхати на реабілітацію сім’ями”. Це дуже багато, в статистиці (83%) туди їдуть одружені священики, які мають по четверо-п’ятеро дітей. Сам священик потребує реабілітації і його сім’я також потребує реабілітації з тими дітьми, які так за нього переживали, чекали – так само, як у звичайного воїна, який сьогодні на передовій захищає нашу Україну”. 

“Капелани за час війни здобули велику довіру. Українське суспільство, діаспора дуже довіряє капеланам. На початку нам було дуже важко здійснювати капеланське служіння безпосередньо. Ми часто були тим містком, який надавав соціальну і гуманітарну допомогу для наших військовослужбовців”.

“Праця з родинами військовослужбовців, а родини військовослужбовців – це їхні діти, які потребують колосальної уваги. Цього року у нас був успішний проект, який ми здійснили для двохсот дітей військовослужбовців – ми організували для них табори. Там були і діти, які втратили своїх батьків, сироти, але також і діти, які мають своїх батьків. Ці табори ми провели в Одесі (два), і два табори ми провели на Прикарпатті, в Карпатах.

Така десь наша є служба військового капеланства. Хоча кожен із капеланів скаже: “Дякуємо Богу за те, що ми можемо бути поруч в складний час для наших українських військових. І справді – ми бачимо також свою роль. Дуже гарно ви сказали – “бути актором” у цьому процесі, тому що кожен має побачити свою роль в моменті примирення, бо це є наш час, наш момент. Про примирення зараз ми мусимо говорити не між народами, скажімо, ми мусимо говорити про примирення, про мир у своєму власному українському народі, який має такий великий біль, який називається війна”.  

Повний виступ на відео:

Дивіться також: Карл Плеснер: розкривати людяність в нас самих

…………..

Захід відбувся 1 березня  з ініціативи Робочої групи Justice, Peace & Democracy Комісії УГКЦ «Справедливість і Мир». За словами організаторів, мета зустрічі – реагуючи на заклик Папи, створити комунікативний майданчик різних мереж  й об’єднати  всі ініціативи, що працюють у напрямку розбудови миру.

Автор: Любов Єремічева

“Бачу необхідність у тому, щоб поширювати підготовку лідерів тут, в Україні. Хто такий лідер? Зараз, якщо подивитися на освіту в Україні, то ми можемо побачити, що існує дуже багато факультетів із менеджменту, управління організацією, а література, яка використовується, це література з менеджменту. Але менеджмент і лідерство – це дві різні речі. Якщо ми в двох словах це можемо порівняти, то лідери – це ті, хто створює зміни, а менеджери – це ті, хто адаптується під зміни, працюють у тих змінах, які вже існують. Лідери взагалі англійською називаються agents of changes – агенти змін, ті, хто несуть зміни. Це основна задача лідерів – мати бачення, управляти організацією, мотивувати людей, і створювати можливості для змін. Мені здається, що Україна зараз знаходиться на такому рубежі, де дуже важливо мати людей, які розуміють, як вести людей, розуміють, як створювати якесь бачення, розуміють, як працювати з людьми, так, щоб вони були вмотивовані працювати далі і йти далі“.

Дмитро Хоркін – український диктор, радіожурналіст, політичний оглядач, ведучий спецпроектів і програм розслідування та радіожурналу «Слово» на Першому каналі Українського радіо. Є основним дикторським голосом офіційних заходів України. Координатор фронтової бригади Українського радіо. 2015 року він очолив Київську школу політичної та бізнес-риторики, консультує політичні партії. Автор тренінгових програм для кандидатів на вибори. Детальніше.

Детальніше: На місці колишнього пам’ятника Леніну в Києві – “мистецькі сходи”

Станіслав Куценко, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ГТУЮ) – сам виходець із громадянського суспільства, який, скориставшись системою “Соціального ліфту”, увійшов до органів влади. Сюди він прагне привнести енергію третього сектору, робити реформи та пропонувати актуальні ініціативи. Про одну з таких інновацій – Он-лайн Будинок Юстиції, завдяки якому можна не тільки здійснити реєстрацію актів цивільного стану, а й… зареєструвати громадську організацію, Станіслав розповів ексклюзивно Громадському Простору. Сама ініціатива працює поки що лише в столиці, та незабаром до цього може готуватися й уся Україна. Детальніше за посиланням.

Як відомо, 1 січня 2017 року спливає термін для неприбуткових організацій з перереєстрації статутів згідно нових вимог українського податкового законодавства. Оскільки цей процес і процедура не для всіх є зрозумілими, зокрема, щодо того, які суттєві моменти необхідно врахувати громадським організаціям, щоб залишитися в реєстрі неприбуткових організацій після 1 січня – тому детально все це Громадський Простір уточнював з Ларисою Шкуркою, керуючим партнером Аудиторсько-консалтингової групи “Компас”. Детальніше за посиланням.