Засуджені у Бучанській виправній колонії № 85, серед яких є хворі на ВІЛ/СНІД, утримуються в неналежних умовах

13 липня 2018 року група моніторів УГСПЛ та ХПГ здійснила спільний візит до Бучанської виправної колонії № 85 для вивчення ситуації з наданням медичної допомоги засудженим особам в МОБ БВК-85

Після обходу камер-палат та спілкування з засудженими, які перебувають на лікуванні в МОБ, монітори зазначили наступні системні порушення, які вимагають виправлення.

1. Відсутність тестування осіб на ВІЛ при надходженні до СІЗО та установ виконання покарань. Монітори зауважили конкретні випадки, коли ВІЛ було діагностовано на пізніх стадіях, що ускладнювало або унеможливлювало належне лікування даних осіб, суттєво впливало на стан здоров’я засуджених.

2. Є реальна проблема з тими засудженими, які хворіють на тяжкі захворювання і звільняються або можуть бути звільнені від відбування покарання за станом здоров’я, і які не мають можливості отримувати лікування, інколи не мають місця проживання, навіть засобів для існування. Тут постає питання щодо майбутнього таких людей, і того, наскільки позитивно вплине їхнє негайне звільнення з місць несвободи на їхнє подальше життя.

3. В лікарні всі палати є насправді камерами, які постійно зачинені, і засуджені перебувають практично весь час закриті в цих камерах. При цьому нерідко є ситуація, коли засуджені, які не палять, змушені дихати димом, коли палять цигарки ті, хто знаходиться з ними в одній палаті. Вихід на прогулянку, передбачений для засуджених, не є регулярним, оскільки на три поверхи лікарні є всього один черговий, який може відкривати по черзі одну камеру, та виводити з неї засуджених. Засуджені, які не в змозі пересуватись без сторонньої допомоги (один такий засуджений перебуває в лікарні вже понад один рік) взагалі позбавлені можливості бувати на свіжому повітрі. За такими засуджені вимушені доглядати інші засуджені, а не спеціальний персонал.

4. Засуджені, які потрапляють до лікарні з закладів позбавлення волі мінімального та середнього рівня безпеки, опиняються в умовах тримання суворого режиму, що не відповідає умовам, в яких вони мали б утримуватись.

5. В лікарні не вистачає профільних фахівців, таких, наприклад, як отоларинголог, які мають надавати на місці необхідну медичну допомогу, натомість хворі засуджені чекають тижнями і місяцями, при цьому стан їхнього здоров’я погіршується.

6. У випадку відсутності профільного лікаря установа виконання покарань не змозі забезпечити транспортом і необхідним супровідним конвоюванням всіх засуджених з тим, щоб вони були оглянуті в цивільних лікарнях.

7. Відсутня можливість проведення досліджень з метою встановлення CD4 клітин та вірусного навантаження хворих на ВІЛ-СНІД.

За результатами візиту було підготовлено пропозиції щодо покращення ситуації з забезпеченням медичної допомоги в БВК-85 із залученням правозахисних організацій, спеціалізованих сервісних організацій, цивільних медичних установ.