«Захист життя ціною НЕжиття – не надто приваблива інвестиція», – директорка Чеського центру у Києві Луціє Ржегоржікова

Незважаючи на послаблення карантину, питання збереження свободи, гідності й моральних цінностей у пост епідемічному світі залишається не менш гострим, ніж на початку. Своїми думками про світ, що змінюється, у межах проєкту «Людська гідність в контексті суспільних викликів»*, поділилася другий секретар Посольства Чеської Республіки в Україні, директорка Чеського центру у Києві Луціє Ржегоржікова.

1. Досить часто стали звучати думки про те, що світ після пандемії вже ніколи не буде іншим. А яким, на Вашу думку, він буде?

Доки ми як людство вчимося, могли би з того виокремити найкраще. Кожна катастрофа, природно, породжує якийсь новий порядок, коли людство може переосмислити свої цінності та позиції. Давайте культивувати те, що є в нас людським, давайте озирнемося, допоможемо, помандруємо своїми внутрішніми пейзажами та відкриємо їхні нові площини. Якщо ти – політик, меценат або людина, яка може внести свій вклад до загального благополуччя та забезпечити гідне життя тим, хто цього найбільше потребує – зробімо це. Давайте усвідомимо крихкість нашого світу, його вразливість і нашу нездатність бути щасливими як індивіди. Давайте менше подорожувати літаком, цінувати життя інших істот, знайомитися з нашими сусідами, ще більше сміятися і проводити час із нашими дітьми. Давайте жити миттю. Зрозуміло, що єдиний реалізм цього світу, а саме – смерть, чекає на всіх нас, тож давайте помремо гідно і так, що «коли мене не стане, люди сумуватимуть за мною».

2. Психологи стверджують, що у часи випробувань (як під час пандемії) людьми керує страх та інстинкти виживання. Чи здатні ми вберегти вищі людські цінності в умовах викликів сьогодення?

Я буду трохи нещадною, але, якщо ми невізьмемося за свої людські цінності (хоча я знаю, що цей термін складний, і може означати що завгодно), то доля наша вже вирішена і байдуже на неї. Якщо суспільство слідує лише інстинктам виживання, то воно може вижити,але як якийсь вид тварин. Ми маємо зрозуміти: страхи і тривоги – це абсолютно нормально, законно і по-людськи. Але якщо страх перед самим собою переважає все, то щось не так. Боротьба за християнські та цивілізаційні цінності, не цікавлячись стражданнями інших людей, наприклад, біженців у морі, релятивізує всю боротьбу. За які цінності та цивілізацію ми боремося, коли діємо негуманно та нецивілізовано?

3. Сьогодні питання збереження незалежності України постає особливо гостро. Чи готове суспільство відстоювати свою свободу, опинившись в умовах обмеження дій?

Українська незалежність буде існувати до тих пір, поки українці будуть стояти за це. Йдеться не про кількість полків чи чисельність арсеналів. Керівництво Росії боїться не української армії, а українського успіху. Якщо поряд з Росією виростає сучасна Україна, яка поважає індивіда, його права, не тількитолерантна, але й відкрита до меншин, тоді я не маю ані найменшого страху за Україну. Я вважаю, мабуть, трохи старомодно, що у кожного народу є своє історичне завдання, навіть якщо це звучить як з ХІХ століття. Можливо українським завданням є показати, що і на сході можна будувати європейську демократію, що панування імперії в тутешніх регіонах – не єдиний варіант.

4. Очевидно, що держава як інституція змушена обмежувати права і свободи громадян під час пандемії. Але є велика небезпека зловживання владою. Наскільки великою є ця проблема для України?

Я визнаю, що я не з тих, хто зараз боїться, що політики зловживають своїм становищем для посилення влади. Аморально поводити себе можна навіть не у добу коронавірусної пандемії. В Україні потрібно уважно стежити за зв’язками між бізнесом і політикою, неймовірно сильними і небезпечними тут, треба боротися проти загального ментального сприйняття корупції та родичання. Скоріше, криза в цьому плані може виявити необхідність піднятися над власним “Я” та боротися разом. Можливо, буде і гірше, але ми не здамося, бо це був би кінець.

5. Компанії Apple та Google розпочали спільну роботу над технологією, яка дозволить користувачам відстежувати можливі контакти з хворимина COVID-19. Чи не вважаєте Ви це порушенням прав людини?

Технологія – це, як вогонь:хороший слуга, але поганий господар. Я не є експертом і не можу оцінити конкретну новизну цих компаній. Взагалі, я вважаю, що цифровий світ – це лише відображення існуючого, скажімо, аналогового. Зловживання, маніпуляції відбуваються постійно, нам залишається бути обережними, нічого нового в цьому плані.

6. Пандемія колись закінчиться, як людям відновити зв’язки? Як перестати боятися доторкнутися одне до одного? Чи ми зараз народжуємо онлайн-суспільство?

Я би зовсім не наважувалася закликати до недотримання правил, але захист нашого здоров’я має певну ціну. Уявіть, що ви матимете міцне здоров’я, але без контакту з навколишнім середовищем, дотику близьких людей. Це прийнятна ціна для вас? Для мене, зрештою, ні. Захист мого життя ціною НЕжиття – не надто приваблива інвестиція, яку я би не обирала.

7. Суспільство може відстояти свої права, коли люди об’єднуються. Але є велика небезпека отримати у майбутньому суспільство самотніх людей. Чи зможуть люди відстоювати свої права у новій реальності?

Я думаю, що суспільство самотніх людей нам не загрожує. Звичайно, завжди існує загроза самотності, яка повинна лякати кожного з нас. Кожен із нас також повинен замислитися, чи робить він достатньо для боротьби з самотністю своїх близьких, літніх батьків тощо. Потреба у близькості та зв’язках тут є, тому існують соціальні мережі, різні інтернет-платформи, але, не дай Бог, і особисті контакти, любов, дружба. Права людини у світі самотніх людей втрачають сенс, життя саме втрачає сенс, давайте боротимемося проти самотності. Тримаючись за руки, цілуючись, обіймаючись. Це, безперечно, і наші права людини, навіть якщо вони не виписані в жодній хартії, оскільки вони просто настільки очевидні, що навіть найбільші бюрократи вважають це марною тратою часу.

___________________________

* Проєкт Музею Гідності у Львові «Людська гідність в контексті суспільних викликів» зародився як реакція на ситуацію, в якій ми опинилися через COVID-19. Очевидно, що ми змушені переосмислювати цінності і підходи в комунікації. Однак ключовим питанням залишається питання поваги до людської гідності.

Пандемія, викликана COVID-19, стала тим «лакмусовим папірцем», який дає можливість побачити особливості індивідуального сприйняття, рівень соціальних взаємодій, а найголовніше – наскільки держави готові дотримуватися чи порушувати права людини та громадянина.

Ми цікавимося думками провідних мислителів/мислительок, діячів/діячок культури, громадських активістів/активісток, аби разом вистояти і не втратити найважливіше – свободу.