Забезпечення можливості поновлення дієздатності мешканцям інтернатів – один з кроків до впровадження підтримки прийняття рішень і скасування інституту недієздатності
Олена Темченко, керівниця проєкту ГО «Українські правозахисні ініціативи»За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні перед повномасштабним вторгнення рф в Україні було зареєстровано ...
Олена Темченко, керівниця проєкту ГО «Українські правозахисні ініціативи»
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні перед повномасштабним вторгнення рф в Україні було зареєстровано 40 327 повнолітніх осіб, які були визнані недієздатними. З них 36% було інституціоналізовано і перебували в інтернатах. Саме ці люди є найменш захищеними, оскільки обмежені в права статусом недієздатності і порядком перебування в інтернатній установі.
Стан та захист недієздатних підопічних інтернатів в Україні тісно пов’язані з взаємопов’язаними чинниками:
- судово-правовою процедурою визнання недієздатності й призначення опіки;
- організацією системи психіатричної та соціальної допомоги;
- реальною практикою проживання людей у стаціонарних закладах інституційного догляду (насамперед у психоневрологічних інтернатах (ПНІ) та ін.
Україна має детальну нормативну базу:
- підстави й порядок визнання фізичної особи недієздатною закріплені у Цивільному кодексі України (ст. 39),
- процесуальні кроки — у Цивільному процесуальному кодексі України (статті 295-300),
- регулювання надання допомоги людям з психічними порушеннями з урахуванням юридичного статусу – у Законі України «Про психіатричну допомогу» та ін.
На практиці ці норми мають гарантувати баланс між безпекою, лікуванням і максимально можливою автономією людини. Наразі ця рівновага часто зміщується в бік довготривалої інституціоналізації та позбавлення юридичної дієздатності, а у модель «повної опіки» в українському праві лишається домінантною. Існуюча практика суперечить статті 12 Конвенції про права осіб з інвалідністю.
Комітет ООН з прав осіб з інвалідністю у підсумкових Заключних зауваженнях щодо об’єднаних другого і третього періодичних звітів України (2024) прямо рекомендував замінити режим опіки системою підтриманого прийняття рішень і скасувати всі форми обмеження чи позбавлення дієздатності на підставі інвалідності.
Експертами ГО «Українські правозахисні ініціативи» (далі – УПІ) в межах виконання проєкту «Правосуб’єктність мешканців інституційних закладів: проблеми і шляхи їх подолання» попередньо встановлені такі проблеми забезпечення прав недієздатних мешканців інтернатів:
- юридична недієздатність автоматично знижує поріг згоди на лікування й розміщення: опікун або інституція нерідко приймає рішення за людину, а процедура оскарження є складною і довгою;
- інституційне середовище обмежує контакти мешканців з сім’єю та громадою, що зменшує шанс на їх реінтеграцію;.
- кадровий дефіцит і застарілі підходи персоналу (догляд замість відновлення та підтримки) інституцій знижують якість життя й підвищують ризики жорстокого чи принизливого поводження;
- попри наявні правові можливості поновлення дієздатності мешканці та здебільшого персонал інтернатів про них не обізнані, а органи місцевого самоврядування як органи опіки і піклування, маючи відповідно до вимог чинного законодавства обов’язки контролювати і забезпечувати права та інтереси недієздатних осіб, переважно не мають відповідних компетенцій або зовсім не виконують цих функцій.
Операційним планом заходів з реалізації у 2025-2027 роках (пп 10 п 4) Стратегії реформування психоневрологічних, інших інтернатних закладів та деінституціоналізації догляду за повнолітніми особами з інвалідністю та особами старшого віку до 2034 року встановлено завдання проведення в інтернатних закладах інформаційних кампаній, спрямованих на поширення серед осіб з інвалідністю інформації про їх право оскаржувати рішення щодо визнання судом їх недієздатними.
УПІ розроблено алгоритми для поновлення дієздатності для мешканців і спеціалістів інтернатів та органів опіки і піклування, які об’єднані в таблицю.
Кроки для поновлення цивільної дієздатності недієздатних мешканців інтернатів
|
Кроки |
Недiєздатний мешканець інтернату |
Спеціаліст інтернату |
Органи опіки і піклування |
|
Перший крок — Підготовка документів та доказів
На цьому етапі важливо зібрати повний пакет документів, щоб підтвердити суду значне поліпшення психічного стану особи |
Звертається по допомогу у підготовці документів і доказів для заяви про поновлення дієздатності до: - опікуна; - спеціалістів інтернату(директора, юриста, соціального працівника); - органу опіки і піклування; - адвоката, зокрема безоплатної правової допомоги |
Допомагають недієздатній людині зібрати документи і докази, шляхом надсилання запитів, витребовування інформаційних матеріалів, звернення до спеціалістів для отримання необхідного висновку |
Здійснює допомогу недієздатній особі у разі, якщо опікун/інтернат їй в цьому відмовляє.
Витребує відповідні документи/ свідчення / докази якщо опікун / інтернат відмовляють. |
|
Документи і докази, які треба зібрати для підготовки заяви. Зібрані докази є основою для заяви. Чим вони переконливіші, тим вищі шанси на успішний результат |
Медичні документи: -висновки лікарсько-консультативної комісії за участю лікаря-психіатра щодо припинення опіки над недієздатною особо (п. 9 Типового положення про психоневрологічний інтернат), - психіатра, - сімейного лікаря, інші. Підтвердження соціальної та особистої відповідальності: - свідчення соціальних працівників, членів сім’ї чи друзів про те, що недієздатна людина можете себе обслуговувати; - участь її у житті інтернату та/або громади; - довідки про навчання, реабілітацію та ін. Копії документів: - копії паспорта, - індикаційного коду, - рішення суду про визнання особи недієздатною, довідки про місце реєстрації. |
||
|
Другий крок – Підготовка та подання заяви
|
Що має містити: - прохання про скасування рішення про визнання особи недієздатною та припинення опіки. Хто може подати заяву: - опікун, - члени сім’ї, - орган опіки та піклування, - сама особа, визнана недієздатною, - адвокат. Куди подається заява: - до суду за місцем проживання - або до суду, який раніше ухвалив рішення про визнання особи недієздатною. |
||
|
Третій крок – Участь у судовому засіданні |
Присутні: Обов’язкова участь: - сама особа, заява щодо поновлення дієздатності якої розглядається в суді; - заявник (той, хто подав заяву до суду): опікун, уповноважена особа органу опіки і піклування, адвокат, член сім’ї. Окрім перерахованих можуть брати участь у судовому засіданні: - представник інтернату; - інші зацікавлені особи. Суд: - досліджує документи, - опитує особу, щодо поновлення дієздатності якої розглядає заяву; - заслуховує свідків, - бере до уваги висновок судово-психіатричної експертизи, проведення якої є обов’язковим. Суд приймає рішення: поновлює дієздатність і припиняє опіку; або відмовляє. |
||
|
Четвертий крок – Приведення рішення суду у виконання |
Після набуття чинності рішення суду
Суд надсилає рішення:
|
||
|
Людина стає дієздатною і має всі права і обов’язки, зокрема сама отримує і використовує 25% пенсії або соціальної допомоги |
Допомагають з адаптацією та підтримкою (соціальні послуги, консультації). |
||
Інформування про можливість поновлення дієздатності – лише окремий крок в захисті прав недієздатних осіб на шляху основної цілі – зміни правової моделі від позбавлення дієздатності на підтримане прийняття рішень.
З алгоритмами дій для поновлення дієздатності окремо для недієздатних мешканців і спеціалістів інтернатів, а також органів опіки і піклування, які здійснюють опіку над недієздатними особами можна ознайомитися на сайті ГО УПІ.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
