Як проходить адміністративно-територіальна реформа на Волині?

Часто доводиться чути про те, що «адміністративно-територіальна реформа є абсолютно непотрібною, адже нам добре так, як є». Найбільше з такими лозунгами виступають лідери сільських громад, які, не ...

Додано:
Tetiana Bidun

карта
Як проходить адміністративно-територіальна реформа на Волині?

Часто доводиться чути про те, що «адміністративно-територіальна реформа є абсолютно непотрібною, адже нам добре так, як є». Найбільше з такими лозунгами виступають лідери сільських громад, які, не бачачи себе у новоствореній системі, влаштовують різного роду «протестні рухи». Інколи такі рухи супроводжуються голосними заявами, на кшталт «держава пробує вбити село, уряд проводить реформи, не зважаючи на думку населення, або ж ця реформа все одно нічого не дасть, адже старі схеми не подолати».

images-300x150

Мовчазні ж протести стосуються ігнорування реалізації ідеї Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», що, здається, на перший погляд, не таким вже й страшним явищем, адже уряд обіцяє до 2018 року закінчити реформу добровільно чи примусово. І якщо це не виглядає критично, то наслідками такої бездіяльності бачимо лише негативні тенденції розвитку, причому, в першу чергу, це відчують звичайні мешканці.

Напевно, донедавна лише лінивий сільський голова не сказав фразу: «а ця реформа відбуватиметься, як і всі в нашій державі. Розпочнеться і затихне, тому давайте поспішати з реалізацією не будемо і подивимось, що буде далі», або ж «Не спіши виконувати перший наказ, тому що є варіант, що поступить другий, який його відмінить».

Мабуть, саме через таку думку на Волині на сьогодні є лише 5 об’єднаних територіальних громад, у яких уже на осінь призначені вибори за новими правилами. І в той час, коли об’єднані громади отримають від держави ряд преференцій для розвитку,  інші зі словами «ви робіть, а ми подивимось» і далі чекатимуть відповіді від районної ради, що «коштів на вирішення ваших проблем немає» і прикриватимуться цим папірцем впродовж наступної каденції.

Зі слів Петра Лавринюка, експерта Волинського ресурсного центру розвитку локальної демократії, «напевно однією з найбільших проблем є те, що старі кадри знову прийдуть до влади для того, щоб нічого не робити. Якщо сільський голова уже 20 років працює на своїй посаді і за цей час немає прогресу та розвитку, то чи варто ще якимось чином придивлятись до його роботи. На посади лідерів територіальних громад мають прийти амбітні та інноваційні люди, що не бояться вийти з чиновницького кабінету, говорити з людьми і працювати для людей».

«Не говорячи про об’єднані чи необ’єднані територіальні громади – ми говоримо про нові правила роботи лідерів сільських громад. Віднині саме люди, що проживають на певній території, мають стати центром прийняття рішень. Не робиш людей співучасниками своєї роботи – не отримуєш позитивних результатів. Як часто доводиться чути про те, що були на селі організовані загальні збори чи громадські слухання? Про те, що думку людей врахували чи хоча б запитали? Сільські голови під час наших зустрічей говорять: «для того, щоб співпрацювати із людьми, потрібно підняти рівень їх правової просвіти». На запитання, а хто це має робити, завжди однозначна та категорична відповідь – держава. При цьому кожен, розуміючи абсурдність такої думки, не спішить брати на себе як на лідера територіальної громади відповідальність за підвищення рівня активності та правової просвіти людей.

«На нашу думку, перший крок, з якого варто розпочати кожному сільському голові – це перевести можливості такої взаємодії у правове русло, затвердивши Статути територіальних громад. У Статутах варто чітко та доступно прописати можливості використання різних форм локальної демократії, таких як: загальні збори (конференції) населення за місцем проживання, громадські слухання, місцеві ініціативи, консультації з громадськістю, створення та діяльність органів самоорганізації населення та ін. І після прийняття цього документу покроково надавати населенню у користування ці форми вираження своєї думки та захисту своїх інтересів», – зазначає керівник Волинського ресурсного центру розвитку локальної демократії Ірина Гайдучик.

«Напевно, найбільшої актуальності така робота набуває під час укрупнення територіальних громад. Не може староста і депутат, які представлятимуть громаду, бути єдиними борцями за права, інтереси та розвиток територій. Якщо у них не буде підтримки від людей через створені органи самоорганізації населення, які є низовою ланкою системи місцевого самоврядування, чи через виражену думку під час загальних зборів чи громадських слухань – надіятись на стабільний позитивний розвиток буде марно», – додає Ірина.

Отож, Волинський ресурсний центр розвитку локальної демократії запрошує лідерів сільських громад долучатись до спільної роботи над розробкою Статутів територіальних громад. Їх прийняття надасть можливість працювати з населенням та для нього, відстоювати позиції та інтереси кожного населеного пункту та не боятись реформ і їх наслідків.

Волинський ресурсний центр розвитку локальної демократії діє в рамках проекту «Місцева демократія. Волинь. Перезавантаження», що реалізується за підтримки програми «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження».


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

Південь та схід України все ще на шляху до повноцінної стійкості

В Україні запрацював осередок CIDOC в складі національного комітету Міжнародної ради музеїв

У Загвіздянській громаді відкрито молодіжний простір

Міністерство освіти і науки презентувало платформу молодіжних та шкільних медіа Youth MediaLab

"З чого починати планування проєкту?" - друга лекція курсу про грантменеджмент

Злочини на ґрунті ненависті: покарати не можна пробачити