Як покращити доступ до соціального захисту, суду та документів без дискримінації на Донбасі?

Наприкінці жовтня відбулась презентація правозахисних моніторингових досліджень під час онлайн-заходу за темою  “Право на соціальний захист, доступ до суду та документів без дискримінації у Донецькій та Луганській областях”. Правозахисники/ці, які працюють на сході України представили результати моніторингів, окреслили основні проблеми, які ускладнюють доступ до соціального захисту, суду та документів без дискримінації у Донецькій та Луганській областях та рекомендації щодо їх вирішення. Йшлося про актуальні питання захисту прав вразливих категорій населення (внутрішньо-переміщених осіб, осіб з тимчасово окупованих територій, ромських громад) й про дослідження, результатом яких стали рекомендації органам влади для впровадження змін у національному законодавстві. Захід модерувала адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.

Моніторингова діяльність проходила в рамках менторської програми для українських правозахисників за фінансової підтримки Бюро з демократичних інституцій і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ. Погляди та інформація, викладені під час заходу, можуть не відображати політику і позицію БДІПЛ.

Юристка і консультантка з питань дотримання прав людини Наталія Гриценко, презентуючи моніторинговий звіт про доступ до правосуддя, розповіла про труднощі, з якими стикаються ВПО, жителі “сірої зони” та окупованих територій під час звернення за судовим захистом. За її словами, у зв’язку зі зміною територіальної підсудності справ, ВПО і жителі ТОТ звертаються до судів зі зміненою підсудністю або за новою реєстрацією місця проживання.

 Експертка називає проблемою велику відстань між судами та місцем проживання; для особистого звернення до суду та подачі документів жителі “сірої зони” і ТОТ мають перетнути лінію зіткнення, щоб дістатись найближчого відділення пошти або безпосередньо до суду за визначеною підсудністю. “В окремих категоріях справ саме збройний конфлікт та його наслідки обумовили необхідність звернення таких осіб до суду та необхідності сплати судового збору. Наприклад, ВПО і жителі ТОТ змушені звертатися до суду для встановлення фактів народження або смерті на ТОТ, а також у зв’язку з поширеною практикою Пенсійного фонду України позбавляти ВПО пенсій через підозри у проживанні на ТОТ. Під час дослідження ми виявили, що значною перешкодою ефективному доступу до суду є відсутність правової визначеності щодо сплати судового збору у таких справах”, – зазначила правозахисниця. Ознайомитись з резюме моніторингового звіту і ключовими рекомендаціями можна за посиланням.

Водночас консультантка Ромської правозахисної групи, експертка з питань протидії дискримінації Ольга Веснянка також говорила, зокрема, про доступ до суду задля отримання ідентифікаційних документів. Правозахисниця нагадала про висновки Європейської комісії проти расизму та нетерпимості щодо невиконання Україною рекомендації відмовитись від судових зборів у справах ромів, які прагнуть довести свою особу з метою отримання особистих ідентифікаційних документів. Тема, над якої працювала дослідниця, – доступ ромів Донецької області до свідоцтв про народження без дискримінації. За її словами, для ромських сімей у ризику безгромадянства це питання пов’язане і з доступом до паспортів. У складній ситуації рома, які живуть чи народилися на тимчасово окупованій територій, діти і дорослі, які народилися вдома, або не мають медичної довідки про народження. Це закріплює наявну нерівність і маргіналізацію та ставить під загрозу інтеграцію майбутніх поколінь ромів в українське суспільство. Проблема актуальна і для неромського населення, яке опинилось у такій ситуації.

Ольга Веснянка розповіла про інтерв’ю з ромськими жінками та посередницями у громадах. Вони ділилися історіями, коли в різних інституціях і пологових зіштовхувалися з негативними упередженнями щодо ромів. Саме тому зараз проходить інформаційна кампанія щодо видимості соціально-медичних посередниць і посередників у ромських громадах, які консультують щодо отримання ідентифікаційних документів. Правозахисниця упевнена: посаду посередника/посередниці громади слід легалізувати, внести її до Національного класифікатора України ДК 003:2010 “Класифікатор професій” та скласти відповідну кваліфікаційну характеристику. Цей статус має бути закріплений у національних та місцевих політиках щодо інтеграції ромів, як-от у Національній стратегії ромської інклюзії на період після 2020 року. Має бути запроваджено системний антидискримінаційний підхід у цій політиці, передбачено стратегічні цілі, чіткі та реалістичні показники/критерії вимірювання результатів, джерела бюджетного фінансування, ефективні механізми реалізації та оцінки. Необхідна ефективна участь ромів у розробці Стратегії а також застосування гендерночутливого підходу. 

Консультантка Гельсінського фонду з прав людини м.Варшава (Польща), адвокатка, кандидатка юридичних наук Наталія Аляб’єва розповіла про складність процедури встановлення факту поранення чи інших розладів здоров’я внаслідок бойових дій на території АТО/ООС. Спікерка звернула увагу на те, що за допомогою дискримінаційних положень законодавство значно обмежує коло осіб, які мають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Верховній Раді надані рекомендації щодо внесення змін до ст. 7 Закону про статус ветеранів війни та гарантії їх соцзахисту, щоб виключити дискримінаційні положення щодо осіб, які отримали поранення після 1 грудня 2014 року на непідконтрольній території, а також осіб, які отримали поранення в період з 1 грудня 2014 року по 5 травня 2015 року. Експертка звернула увагу, що процедура є складною для поранених цивільних осіб, адже є неспіврозмірні вимоги щодо документів, які підтверджують обставини отримання поранень. Збір необхідної документації є ускладненим, це обмежує доступ людей з інвалідністю внаслідок війни до соціальної допомоги.

Директор міжнародних програм Гельсінського фонду з прав людини м.Варшава (Польща) Ленур Керімов підкреслив, що відсутність точної інформації про поранених осіб унеможливлює побудову достовірних прогностичних моделей фінансової та організаційної підтримки осіб з інвалідністю внаслідок війни в довгостроковій перспективі. Надто, якщо брати до уваги реальні фактори – стан здоров’я, очікувану тривалість життя, вартість необхідних медикаментів і реабілітаційних заходів, необхідних сум компенсацій і допомоги тощо.

Спікер звернув увагу, що у медико-соціальної експертної комісії є практика, спрямована на заниження групи інвалідності. Це пов’язано з наданням меншого обсягу пільг та допомоги для особи з інвалідністю (як за загальними захворюваннями, так і після отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни). Експерт озвучив рекомендації уряду: внести зміни до Постанови № 306 КМУ з метою спрощення процедури встановлення факту поранення чи інших розладів здоров’я внаслідок бойових дій на території АТО/ООС; заповнити законодавчу прогалину у Постанові № 1317, що допоможе припинити практику вказування медико-соціальними експертними комісіями причини інвалідності, що не відповідає дійсності. У дослідженні представлені рекомендації органам влади, які можна реалізувати без кардинальної зміни системи соціальної допомоги в Україні. Ознайомитись з моніторинговим звітом і основними рекомендаціями можна за посиланням.

Запис трансляції презентації доступний за посиланням: https://www.facebook.com/1695628416/videos/10207934069385022/