Як ЄС вижити після пандемії та чому Трампу не бути диктатором: інтерв’ю з Джорджем Соросом

Єдине, що точно відомо про постпандемічний світ: певність у неповерненні до тієї глобалізованої економіки, яка була до пандемії COVID-19. Усе решта залежить від багатьох чинників: як зростання впливу ...

Додано:
slava_serhiichuk

640px-George_Soros_-_Festival_Economia_2012_02
Як ЄС вижити після пандемії та чому Трампу не бути диктатором: інтерв’ю з Джорджем Соросом

Єдине, що точно відомо про постпандемічний світ: певність у неповерненні до тієї глобалізованої економіки, яка була до пандемії COVID-19. Усе решта залежить від багатьох чинників: як зростання впливу Китаю, так і доля Сполучених Штатів та виживання Європейського Союзу.

Громадське радіо зробило переклад інтерв’ю фінансиста, мецената та філософа Джорджа Сороса для Project Syndicate.

Ґреґор Пітер Шмітц: Ви бачили багато криз. Чи можна порівняти пандемію COVID-19 з будь-якою з попередніх?

Джордж Сорос: Ні, це криза усього мого життя. Ще до удару пандемії, я усвідомив, що ми переживаємо революційний момент, коли те, що було неможливим або навіть немислимим, стає не тільки можливим, але, ймовірно, абсолютно необхідним. А потім з’явився COVID-19, який повністю перервав звичне життя людей, вимагаючи від нас зовсім іншої поведінки. Це безпрецедентна подія, яка, ймовірно, ніколи не траплялась у такому вигляді. І це дійсно загрожує виживанню нашої цивілізації.

Ґреґор Пітер Шмітц: Чи можна було запобігти кризі, якби уряди були більш готовими?

Джордж Сорос: Пандемії інфекційних захворювань трапляються з часів бубонної чуми (людству відомі три пандемії чуми: першою була «чума Юстиніана» у VI столітті в регіонах Середземномор’я, другою — «Чорна смерть» у XIV столітті в Азії, Європі та північній Африці, третя — у ХІХ столітті — ред.). Вони були досить частими у ХІХ столітті. Далі — «іспанський грип» наприкінці Першої світової війни, який насправді відбувався у три хвилі, при цьому друга хвиля була найбільш смертельною. Померли мільйони людей. Були й інші серйозні спалахи, такі як «свинячий грип» якихось десять років тому. Тому дивно, наскільки неготовими країни виявилися до чогось подібного.

Ґреґор Пітер Шмітц: Найбільша проблема зараз — це брак певності щодо того, як боротися з вірусом і як діяти в найближчі місяці чи роки?

Джордж Сорос: Це точно велика проблема. Ми дуже швидко вчимося, і зараз ми знаємо про вірус набагато більше, аніж знали, коли він лише з’явився. Але ми стріляємо по рухомій мішені, тому що сам вірус швидко змінюється. Розробка вакцини займе багато часу. І навіть після появи вакцини нам потрібно буде навчитися видозмінювати її щороку, тому що, найімовірніше, вірус буде змінюватися. Так ми щороку вдосконалюємо вакцину під час сезонних спалахів грипу.

Ґреґор Пітер Шмітц: Чи змінить ця криза природу капіталізму? Адже ще до того, як COVID-19 призвів до нинішнього катастрофічного економічного спаду, недоліки глобалізації та вільної торгівлі привертали все більше уваги.

Джордж Сорос: Ми не повернемось туди, де були, коли почалася пандемія. Цілком певен цього. Але це єдина упевненість. Все інше — залежить. Я не думаю, що хтось знає, як розвиватиметься капіталізм.

Ґреґор Пітер Шмітц: Чи може ця криза зблизити людей та цілі країни?

Джордж Сорос: Зрештою, так. Але прямо зараз над людьми панує страх. І страх дуже часто змушує нас шкодити самим собі. Це стосується як окремих людей, так і установ, націй та самого людства.

Ґреґор Пітер Шмітц: Ми зараз спостерігаємо гру взаємних звинувачень між Китаєм та США стосовно походження вірусу?

Джордж Сорос: Тривалий конфлікт між США та Китаєм все ускладнює. Адже нам слід спільно працювати над зміною клімату та над розробкою вакцини проти COVID-19. Але, мабуть, ми не можемо працювати разом, тому що вже змагаємось щодо того, хто буде її розробляти і використовувати. Той факт, що у нас є дві дуже різні системи влади: демократична і…

Ґреґор Пітер Шмітц: Автократична?

Джордж Сорос: Саме так. Це все дуже ускладнює. Є багато людей, які кажуть, що ми повинні тісно співпрацювати з Китаєм, але я не підтримую цього. Ми повинні захищати наше демократичне відкрите суспільство. У той же час, ми повинні знаходити шляхи співпраці у боротьбі зі зміною клімату та з новим коронавірусом. Це точно не буде легко. Я співпереживаю гродянам Китаю, тому що вони живуть під владою диктатора, президента Сі Цзіньпіна. Я думаю, багато освічених китайців дуже обурені, і більшіть їхніх громадян розлючені через приховування ним спалаху COVID-19 аж до китайського Нового року.

Ґреґор Пітер Шмітц: Чи можуть лещата влади Сі послабитися після усвідомлення китайцями, що він не найкраще впорався з кризою?

Джордж Сорос: Цілком імовірно. Коли Сі скасував обмеження терміну і призначив себе, по суті, президентом на все життя, він знищив політичне майбутнє найважливіших і найамбітніших людей серед дуже обмеженої та конкурентної еліти. Це велика помилка з його боку. Тому так, певною мірою він дуже сильний, але в той же час надзвичайно слабкий і тепер, можливо, вразливий. Боротьба в китайському керівництві — це те, за чим я дуже пильно стежу, бо я на боці тих, хто вірить у відкрите суспільство. І в Китаї багато людей, які теж дуже підтримують відкрите суспільство.

Ґреґор Пітер Шмітц: Але знову ж таки, нинішній президент США не дуже насправді репрезентує цінності відкритого і вільного суспільства…

Джордж Сорос: Так, це слабкість, але я сподіваюся, це не триватиме дуже довго. Дональд Трамп хотів би бути диктатором. Але він не може, тому що у Сполучених Штатах люди досі поважають конституцію. І це заважатиме йому робити певні речі. Це не означає, що він не буде намагатися, бо він буквально бореться за своє життя. Я також скажу, що вірив у те, що Трамп зруйнує сам себе, і він перевершив мої найсміліші сподівання.

Ґреґор Пітер Шмітц: Яку роль у цій боротьбі сил грає Європейський Союз — ваш дім, про який ви так турбуєтеся?

Джордж Сорос: Мене особливо хвилює виживання ЄС, оскільки це незавершений союз. ЄС був у процесі створення, але цей процес так ніколи і не завершився. Саме це робить Європу надзвичайно вразливою, більш вразливою, ніж США. І не лише тому, що це незаверешний союз, а й тому, що він заснований на верховенстві права. А колеса правосуддя рухаються дуже повільно, тоді як загрози, такі як вірус COVID-19, рухаються дуже швидко. Це створює особливу проблему для Європейського Союзу.

Ґреґор Пітер Шмітц: Минулого тижня Федеральний конституційний суд Німеччини виніс неочікуване рішення щодо Європейського центрального банку (за рішенням суду програма Європейського центрального банку з купівлі державних облігацій (Public Sector Purchase Programme, PSPP) частково суперечить основному закону Німеччини, раніше суд ЄС визнав дії ЄЦБ законними — ред.). Як серйозно ви це сприймаєте?

Джордж Сорос: Я сприймаю це надзвичайно серйозно. Це рішення створює загрозу, яка може зруйнувати Європейський Союз як інституцію, засновану на верховенстві права. Рішення винесене конституційним судом Німеччини, який є найбільш шанованою інституцією у країні. Перш ніж винести свій вирок, він консультувався з Європейським судом, а потім все ж вирішив оскаржити його. Отже, маємо конфлікт між ФКС Німеччини та Європейським судом. Який суд має перевагу?

Ґреґор Пітер Шмітц: Технічно договори ЄС дають верховенство Європейському суду. Тут все ясно.

Джордж Сорос: Саме так. Коли Німеччина вступила до ЄС, вона зобов’язалася дотримуватися європейського законодавства. Але це рішення викликає ще більшу проблему: якщо німецький суд може поставити під сумнів рішення Європейського суду, чи можуть інші країни наслідувати його приклад? Чи можуть Угорщина та Польща самотужки вирішити, чи вони слідують європейському законодавству чи слухають власні суди? Це питання стосується самого серця ЄС, яке будується на верховенстві права.

Польща негайно висловилася з цього приводу і підтвердила верховенство своїх контрольованих урядом судів над європейським законодавствомВ Угорщині Віктор Орбан теж вже використав надзвичайну ситуацію з COVID-19 та зв’язані руки парламенту, щоб призначити себе диктатором. Парламент продовжує проводити сесії, щоб видавати свої укази, які явно порушують європейське законодавство. Якщо вирок суду Німеччини заважає ЄС чинити опір цим подіям, це буде кінцем того Євросоюзу, яким ми його знаємо.

Ґреґор Пітер Шмітц: Чи потрібно тепер Європейському центральному банку змінювати свою політику?

Джордж Сорос: Необов’язково. Це рішення вимагає від ЄЦБ обґрунтування своєї поточної грошово-кредитної політики. На це банк має три місяці. Це потребує значної уваги ЄЦБ, який зараз є єдиною інституцією у Європі, яка реально функціонує і може забезпечити фінансові ресурси, необхідні для боротьби з пандемією. Тому слід зосередити свою увагу на допомозі Європі у створенні Фонду відновлення.

Ґреґор Пітер Шмітц: Чи є у вас пропозиції щодо того, звідки можуть надійти ці ресурси?

Джордж Сорос: Я запропонував ЄС випустити вічні облігації, хоча зараз думаю, що їх слід називати «Консолями». Безстрокові облігації з такою назвою використовуються Великобританією з 1751 року та США з 1870-х років.

Вічні або постійні облігації плутають із «Коронабондами», які відхилила Європейська Рада. Відхилила з поважних причин, адже вони передбачають узагальнення накопичених боргів, чого не хочуть країни-члени ЄС. Це нашкодило і обговоренням щодо вічних облігацій.

Я вважаю, що нинішнє скрутне становище демонструє ще більшу потребу у «Консолях». Німецький суд заявив, що дії ЄЦБ були законними, оскільки вони дотримувались вимоги про те, що придбання облігацій має бути пропорційним долі держав-членів у ЄЦБ. Але сенс полягав у тому, що будь-які суми, непропорційні «ключовому капіталу», можуть бути оскаржені та визнані такими, що є поза межами можливостей.

Запропонований мною вид облігацій міг би вирішити цю проблему, оскільки вони будуть випускатися Євросоюзом у цілому. Тому вони автоматично будуть пропорційними та залишатимуться такими вічно. Держави-члени повинні будуть сплачувати лише щорічні відсотки, які настільки мінімальні — скажімо, 0,5% — що країни-члени ЄС можуть легко купити їх одноголосно або коаліцією охочих.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн каже, що Європі потрібно близько 1 трильйона євро (1,1 трильйон доларів США) для боротьби з цією пандемією. І вона мала б додати ще 1 трильйон євро на боротьбу зі зміною клімату. «Консолі» могли б забезпечити ці суми, якби держави-члени ЄС їх санкціонували.

На жаль, Німеччина та держави «Ганзейської ліги» на чолі з Нідерландами твердо проти. Їм треба подумати ще раз. Зараз ЄС розглядає можливість подвоєння свого бюджету, аби забезпечити лише близько 100 мільярдів євро. Що принесе лише одну десяту частину прибутку, яку можуть забезпечити безстрокові облігації. Ті, хто хоче мінімізувати свій внесок у бюджет ЄС, повинні підтримувати «Консолі». Їм доведеться санкціонувати певні податки, як, наприклад, податок на фінансові операції, що забезпечить ЄС власними ресурсами, гарантуючи рейтинг AAA, але податки не потрібно вводити — їхнє місце займе «Консоль». Так, і Німеччині з «Ганзейською лігою», і решті Європи було б набагато краще. Щорічні виплати по 5 мільярдів євро, теперішня вартість яких постійно знижуватиметься, дадуть ЄС 1 трильйон євро, які континенту потрібно терміново. Це дивовижне співвідношення витрат і прибутків.

Ґреґор Пітер Шмітц: Половину запитів після того, як ЄС послабив свої правила щодо державної підтримки, подала Німеччина. Деякі люди стверджують, що це підриває принципи єдиного ринку, оскільки дає Німеччині несправедливу перевагу. Як ви вважаєте?

Джордж Сорос: Я згоден з їх аргументом. Це особливо несправедливо щодо Італії, яка вже була «хворою людиною Європи» (так називають європейські країни, яка переживають час економічних труднощів, термін вперше був використаний всередині XIX століття — ред.), а потім найсильніше постраждала від COVID-19. Лідер партії «Ліга Півночі» Маттео Сальвіні агітує за те, щоб Італія перестала використовувати євро та залишила Європейський Союз. На щастя, його особиста популярність знизилася після виходу з уряду, але його адвокація набирає прихильників.

Це ще одна екзистенційна загроза для ЄС. Що залишилося б від Європи без Італії, яка раніше була найбільш проєвропейською країною? Італійці довіряли Європі більше, аніж власним урядам. Але з ними погано поводилися під час кризи біженців 2015 року. Тоді вони почали звертати більше уваги на «Лігу півночі» Сальвіні та популістський «Рух п’яти зірок».

Ґреґор Пітер Шмітц: Ви звучите дуже песимістично.

Джордж Сорос: Геть ні. Я визнаю, що Європі загрожує кілька екзистенційних небезпек. І це не фігура мовлення, це реальність. Вирок Федерального конституційного суду Німеччини — лише один з останніх викликів. Як тільки ми це визнаємо, ми зможемо рухатися далі. Ми можемо вжити виняткових заходів, що відповідають винятковим обставинам, у яких ми перебуваємо. Це, безумовно, стосується «Консолей», які ніколи не повинні видаватися в звичайний час, але це ідеальне рішення зараз. Поки я можу запропонувати щось штибу «Консолей», я не перестану вірити у краще.

Джордж Сорос (угор. Soros György — Дєрдь Шорош, англ. George Soros, справжнє прізвище — Шварц (Schwartz) — американський фінансист угорсько-єврейського походження, меценат, філософ. Прихильник теорії відкритого суспільства і противник «ринкового фундаменталізму». Автор численних книг. Його статті та нариси з політики, суспільства та економіки регулярно друкуються у провідних газетах та журналах світу.

Відомий благодійник. На сьогодні мережа фондів Сороса охоплює понад 100 країн в Східній Європі, колишньому СРСР, Африці, Латинській Америці та США. Ці фонди спрямовані на створення і підтримку інфраструктури та інституцій відкритого суспільства. 

В Україні з 1990 року працює міжнародний фонд «Відродження», який входить до створеної Соросом мережі Фундацій Відкритого Суспільства.

У 1995 році Джордж Сорос обраний іноземним членом Національної академії наук України за спеціальністю «економіка, фінанси».

12 листопада 2015 року нагороджений орденом Свободи — за значні особисті заслуги у зміцненні міжнародного авторитету Української держави, вагомий внесок у впровадження соціально-економічних реформ, багаторічну плідну благодійницьку діяльність.

Ґреґор Пітер Шмітц (Gregor Peter Schmitz) — головний редактор Augsburger Allgemeine та співавтор разом із Джорджем Соросом «Трагедії Європейського союзу»(The Tragedy of the European Union).

Головне зображення: Громадське радіо

Джерело


Тематика публікації:                      

Останні публікації цього розділу:

Чому Україна пасе задніх у протидії тютюновому лобізму?

Фільм «Віч-на-віч» у грудні на DOCUSPACE: зустріч, що переверне їхні життя

«Креативна Європа» в Україні запустила безкоштовний онлайн-курс про залучення грантів

Мешканці окупованих територій отримують в нас українські паспорти без прописки, а потім за це їх штрафують - юристи

Розбіжності в трактуванні історичних подій стають підґрунтям для ефективнішої публічної дипломатії України

CSR Ukraine та USAID Проєкт енергетичної безпеки розробили навчальні матеріали для залучення дівчат в енергетику