Позбавлення батьківських прав є виключною мірою або історія з Полтави

Історія бере свій початок ще з 2015 року, коли одна жінка (не будемо розкривати персональні дані і назвемо її «Світланою») опинилась в складних життєвих обставинах. Цивільний чоловік виявився негідником, на руках – дві малолітні дитини, роботи немає, рідних, які б допомогли –теж. Від померлого батька Світлани залишилась невеличка квартирка, але й та була успадкована його матір’ю, хоч жити Світлані з дітьми в цій квартирі було дозволено. Тож жінка викручувалась сама, шукала підробітки, щоб хоч якось прогодувати себе і своїх дітей. А коли зрозуміла, що сама з усім не впорається, звернулась до соціальної служби як особа, що перебуває в складних життєвих обставинах, бо ж сподівалась на допомогу з боку держави. Проте, як кажуть, якщо сам собі не допоможеш, ніхто тобі не допоможе. І все пішло шкереберть. Старший син почав тікати з дому, його знаходили патрульні та доставляли додому. Нерви Світлани були на грані і вона «знайшла вихід»…у чарці. В 2018 році відбулось перше вилучення дітей із сім`ї. Дітей помістили у відповідний заклад. Світлана спохватилась, бо ж як так? Взяла себе в руки, знайшла роботу, навела порядки в квартирі та в своїй голові. Тоді орган опіки повернув їй дітей, але не на довго. Але без жодної підтримки, втративши роботу черговий раз, не маючи засобів до існування ситуація повторилась.

В 2019 році орган опіки і піклування прийняв рішення про доцільність позбавлення батьківських прав Світлани відносно її дітей. Дітей забрали і було подано позов до суду про позбавлення батьківських прав. Орган опіки та піклування просив суд позбавити Світлану батьківських прав відносно неповнолітніх дітей та стягнути з неї аліменти на утримання дітей. Жінка розуміла, що наявні всі підстави для цього, але вирішила остаточно виправитись, щоб більше такого не повторилось. Вона пройшла курс лікування, влаштувалась на роботу та прийшла до суду просити не позбавляти її батьківських прав. Проте, не знаючи тонкощів процесу, не змогла самостійно висловити свою позицію. Тоді Світлана звернулась за безоплатною правовою допомогою до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Їй було призначено фахівця Полтавського бюро правової допомоги Ражик Тетяну Анатоліївну, оскільки дохід Світлани не перевищував 4204 грн.

Юристка допомогла жінці зібрати потрібні документи, підготувала відповідні запити, клопотання, відзив, а також представила її інтереси в суді. Професійні дії та правильно обрана правова позиція сторони Відповідача зробили свою справу. Районний суд м. Полтави при ухваленні рішення вказав на таке:

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.76, 81 ЦПК України.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батько, мати ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей. У свою чергу батько, мати має довести, що він належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).

Також практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Наявність висновку органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, не може бути єдиною, беззаперечною та безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки даний висновок не носить для суду обов`язкового характеру, лише рекомендаційний та досліджується і підлягає оцінці разом з усіма доказами у справі.

При розгляді справи судом не було встановлено, що немає можливостей змінити поведінку відповідача в кращу сторону. Більш того, суд дійшов висновку, що відповідач здійснює всі від неї залежні дії щодо повернення своїх дітей, адже звернулась з відповідною заявою до районної в місті Полтаві ради, пройшла необхідне лікування, шукає робоче місце з офіційним працевлаштуванням, провідує дітей, що само по собі свідчить про небайдуже ставлення її як матері.

Факт заперечення відповідачем позовних вимог про позбавлення її батьківських прав, надання доказів на обґрунтування своєї позиції, що досліджені в судовому засіданні також додатково вказує на наявність у неї бажання піклуватись про своїх малолітніх дітей та виховувати їх.

Ураховуючи викладене, суд на підставі оцінених доказів дійшов до висновку, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих матері щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Тож, органу опіки та піклування відмовили в задоволенні позову, а Світлану не позбавили батьківських прав.

Надаючи безоплатну правову допомогу, юристи зробили свою справу. Тепер все залежить виключно від Світлани…