“Пацієнтам варто бути активнішими у захисті своїх прав і повазі до себе”, – Анастасія Леухіна про доступ до реанімації

Чи відкритий доступ для відвідувачів до реанімацій? Які зміни відбулися після вступу в силу наказу Міністерства охорони здоров’я про безперешкодний допуск відвідувачів до пацієнтів усіх відділень інтенсивної терапії всіх закладів охорони здоров’я? Що роблять профільні громадські організації у цьому напрямку розповідають гості програми “Активізація з Людмилою Тягнирядно” співзасновниця кампанії #пустітьвреанімацію, голова ГО “Горизонталі” Анастасія Леухіна та виконавчий директор БФ “Таблеточки” В’ячеслав Биков.

У 2019 році було презентовано національне дослідження, яке показує, що лише 21% відвідувачів мали безперешкодний доступ до реанімації у цілодобовому режимі. У 30% випадків пускали лише на короткий час за згодою лікаря чи молодшого персоналу, а 28% відвідувачів могли вільно відвідувати пацієнтів у встановлені години. А це означає, що кожного п’ятого не пустили до відділення інтенсивної терапії, а кожному десятому довелося виборювати своє право на вхід. Крім того, у 4% відвідувачів від родичів вимагали хабар. Про те, яка нині ситуація з доступом відвідувачів до реанімацій розповідає громадська активістка Анастасія Леухіна:

“На сьогодні існує достатньо багато обмежень у зв’язку з пандемією і санітарно-епідеміологічним режимом. Я володію інформацією про те, що наказ МОЗ не виконується в повному обсязі і  що зараз лікарні стали більш закритими”.

Лікарі наводять різні аргументи чому відмовляють у відвідуванні хворих у реанімації.

“Перше – це дотримання санітарно-гігієнічних норм, нібито відвідувачі можуть занести туди якусь інфекцію чи бруд. Насправді ж в усьому світі вже давно зрозуміли, що саме відвідувачі і відкритість реанімації допомагають справлятися з внутрішньо-лікарняними інфекціями, які є основною проблемою реанімацій як закритих систем. Другий аргумент – це те, що батьки заважають лікарям працювати і відволікають їх від роботи. Зазначу, що робота з батьками і сім’ями – це теж частина їхньої роботи. Третій аргумент – наші палати не прилаштовані до таких відвідин”, – розповідає співзасновниця кампанії #пустітьвреанімацію Анастасія Леухіна.

У розвинених країнах перебування близьких та друзів пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії – звична практика. Адміністрації лікарень прописали спеціальні правила, яких варто дотримуватися у реанімації. Відтак, перебувати там може будь-хто.

“Нам потрібно відкрити серця медперсоналу і надати їм психологічну підтримку, тому що в них в принципі дуже важка і стресова робота. В Італії перед запроваджуванням відкритого доступу провели опитування медсестер, і всі вони були дуже незадоволені, що батьки втручатимуться в їхній простір. Але через півроку їхня думка змінилася і вони вже вважали, що насправді батьки або відвідувачі є великими помічниками в догляді за пацієнтами. Тож якщо правильно налагодити комунікації всередині, то це може стати перемогою для всіх”, – вважає Анастасія Леухіна.

Кампанія #пустітьвреанімацію стартувала в Україні у 2015 році. Активісти боролися за те, аби пацієнтів, що потрапили до відділень інтенсивної терапії, могли відвідувати їхні близькі.

“Нам вдалося відкрити як мінімум кожну п’яту реанімацію повністю і мабуть кожну другу частково. Це великий прогрес і прорив. З іншого боку ми продовжуємо пропрацювати з медиками щодо комунікаційної стратегії та пояснювати, як вони повинні приймати батьків в реанімації, вчитися з ними спілкуватися, оскільки це і є ключовою проблемою –відсутність здорової комунікації. А ще нам як пацієнтам потрібно бути більш активними у захисті своїх власних прав і повазі до самих себе. Тому що коли тебе не пускають – це надзвичайне приниження гідності, і для мене вся ця кампанія була можливістю відновити свою власну гідність”, – каже голова ГО “Горизонталі” Анастасія Леухіна.

Лікарі-противники відкритих реанімацій посилаються на те, що при доступі в такі відділення не забезпечуються санітарні норми і можна занести інфекцію з вулиці. Чи не міф це пояснює виконавчий директор БФ “Таблеточки” В’ячеслав Биков:

“Лише в Україні постає питання відкривати чи закривати реанімації. Однозначно, дитина повинна мати змогу бути з батьками, а батьки з дитиною. Звісно, наразі потрібно вживати протиепідемічних заходів, розробляти відповідні програми, але це не означає, що потрібно забороняти доступ. Знову ж таки можна, зайшовши з вулиці, помити руки, вдягнути одноразовий стерильний халат, респіратор, можна вжити певних заходів, які якраз убезпечать як пацієнтів, так і відвідувачів”.

У Міністерстві охорони здоров’я розробили інструкцію на випадок, якщо лікарі не пускають родичів до пацієнта у реанімації. Зокрема, відомство радить не конфліктувати із персоналом, а пояснити черговому лікарю, що він порушує наказ МОЗ. Куди можна звернутися, якщо право на безперешкодний доступ було порушено розповідає виконавчий директор БФ “Таблеточки” В’ячеслав Биков:

“Є чудовий інформаційний ресурс “Newmahen in.ua”, де можна ознайомитися з інформацією про право доступу до реанімації, а також про те, куди звертатися у разі порушення цього права. Ланцюжок звернень не простий, особливо у вихідні дні, бо він передбачає звернення спочатку до адміністрації лікарень, потім до обласних чи місцевих департаментів охорони здоров’я. Доступ до реанімації – це право, яке практично гарантовано державою. Відповідно, у нас є поліція – останній осередок відстоювання наших прав у даному випадку. Проте сьогодні не готові ні батьки, ні родичі торкатися питання недопуску до реанімації. Вони бояться, що зміниться ставлення до їхніх хворих рідних. Тому, перш за все, потрібно бути готовими відстоювати свої права і пам’ятати, що держава зобов’язалась їх гарантувати”.

Співзасновниця кампанії #пустітьвреанімацію Анастасія Леухіна також дає поради, як треба діяти, коли вам відмовляють у відвідуванні родичів у реанімації:

“По-перше, потрібно дуже спокійно і конструктивно поговорити з черговим лікарем. Якщо і він відмовляє, поговоріть із завідуючим реанімації. Якщо у вас немає змоги поспілкуватися із завідуючим, слід написати і зареєструвати заяву, офіційну скаргу або заяву на ім’я головного лікаря. Протягом декількох годин на неї мають надати відповідь. Якщо виникають проблеми, можете подзвонити на “гарячу лінію” в МОЗ, а також надіслати паралельно скарги до Міністерства охорони здоров’я, Уповноваженого з прав людини і до Уповноваженого з прав дитини. Усі ці органи повинні реагувати на такі звернення і на такі порушення прав людини”.  

Слухати ефір 

Дивитися ефір 

Джерело: Українське радіо