Ірина Півняк: “Якщо дитину переслідують стереотипи, то це може негативно вплинути на професійний вибір”

Гендерна рівність сьогодні є однією з тем, що стосується самореалізації у різних сферах життя  та викликає неоднозначне ставлення соціуму. Люди часто невірно трактують поняття гендерної рівності та фемінізму, плутають їх із сексуальністю. Тому важливо починати говорити про це з дитинства. Та яким чином краще донести непросту тему підростаючому поколінню та ще й так, щоб це було цікаво Олександрійський гендерний інформаційний центр поцікавився у заступниці директора з виховної роботи Новопразького навчально-виховного комплексу Ірини Півняк.

Нагадаємо, наразі команда громадської організації разом з вчителями та освітянами з Новопразької і Приютівської ТГ розробляє факультативну, модульну, освітню програму для старшокласників “4 кроки до гендерної рівності” в рамках проєкту “Тренд на рівність”, що  втілюється за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні» і впроваджується організацією ПАКТ Україна. 

Ірино Григорівно, на Вашу думку чи потрібні гендерні знання в школі? Спеціалізовані програми з гендерної рівності?

- Я вважаю, що будь-які знання необхідні учням, а особливо ті, які роблять дитину унікальною, неповторною і єдиною в своїх бажаннях. Усі діти мають різні характери, але вони рівні у своїх правах і це не забороняє їм бути рішучими, толерантними, сміливими, відповідальними, чуйними, доброзичливими, милосердними, незалежно від того, якої вони статі. Просто треба вміти правильно донести їм значення слів «гендер та гендерна рівність». Адже сучасна українська школа має бути найкращим місцем, де наші діти отримують якісну, найактуальнішу інформацію, вчаться і виховуються на засадах поваги один до одного. Щодо державних програм, то ми, освітяни, користуємося Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини, Загальною декларацією прав людини, Законом України про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні. До речі, у 2021 році Міністерство освіти і науки планує розробити та затвердити Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти. Це одне з п’яти зобов’язань України як учасниці ініціативи «Партнерство Біарріц». Тому спеціалізовані програми однозначно потрібні.

Який формат гендерної освіти прийнятний в освітньому закладі? Які методики викладання ефективні?

 – Ця тема для мене особисто і наших вчителів, хоч і не нова, але складна. Та ми все одно на уроках основ здоров’я, на виховних годинах, курсах за вибором, просвітницьких тренінгах, школі етикету, відвертих розмовах піднімаємо питання щодо гендеру і статі. Хоча, здобувачі освіти, зазвичай часто плутаються в термінології, але цікавість не зникає. Дуже ефективний метод «рівний рівному», коли учні передають почуту інформацію своїм одноліткам. 

Як на Вашу думку, від кого чи від чого залежить успішність впровадження гендерних знань в освітніх закладах?

 – Гендерні знання здобувачам освіти повинні, звісно, давати спеціально навчені люди. Зазвичай, це вчителі, практичні психологи, соціальні педагоги, які пройшли курси підвищення кваліфікації і які розуміються на даній тематиці. 

Як гендерні стереотипи закладені в дитинстві впливають на подальше життя? На вибір професії? На самореалізацію?

- На мою думку, дуже впливають гендерні стереотипи закладені в дитинстві. Коли батьки вірять у тебе, коли говорять, що крім тебе цього ніхто краще не зробить і у тебе вже є так званий «імунітет» (я зроблю це найкраще і більш ніхто), тоді він передається по ланцюжку в родині. Необхідно, щоб дитина сама зрозуміла, що поруч існує інший світ, де вона може собі дозволити самостійно, не озираючись на думку однокласників вибирати ту професію, яка їй до вподоби, а не йти «за компанію». І щоб суспільство це оцінювало адекватно. Тому необхідно проводити просвітницьку роботу з батьками, адже головні гендерні стереотипи формуються у сім’ї. У школу дитина приходить уже із стереотипами, а руйнувати їх ще важче ніж вчити спочатку.

Коли дитину переслідують стереотипи, то це може негативно вплинути  на вибір її професії, можливо не у всіх, але у більшості. Ми, дорослі, в першу чергу повинні бачити перед собою не хлопчиків і дівчаток, а людей і пам’ятати, що вони вільні та унікальні. 

Інформація, яка представлена, є виключною відповідальністю ГО «Олександрійський гендерний інформаційний центр» та не обов’язково відображає погляди Уряду Канади і організації Пакт.