“Більшість людей, які до нас звертаються, потребують банального спілкування”, – волонтери проєкту “Мій телефонний друг”
"Мій телефонний друг" – проєкт дружньої підтримки людей, які опинилися на самоті. Більше про ініціативу, соціалізацію вразливих верств населення, а також про людей, які опинилися на самоті ...
Додано:
Українське Радіо
“Мій телефонний друг” – проєкт дружньої підтримки людей, які опинилися на самоті. Більше про ініціативу, соціалізацію вразливих верств населення, а також про людей, які опинилися на самоті розповідають гості програми “Активізація з Людмилою Тягнирядно” менеджерка Української Волонтерської Служби Вікторія Зацнова, волонтер зі Львова Орест Цебенко та пенсіонерка із Запорізької області Алла Чайковська, яка отримала волонтерську допомогу.
Коронавірус активізував проблему соціальної ізоляції людей літнього віку, людей з інвалідністю, батьків-одинаків, сімей з малолітніми дітьми.
“Під час пандемії найуразливішою групою громадян стали люди, котрі перебувають у зоні ризику. Це люди літнього віку, люди з інвалідністю та малозабезпечені. На початку карантину ми запустили проєкт “Волонтерський центр допомоги під час пандемії коронавірусу”, запрацювала “гаряча лінія”і ми почали приймати запити на допомогу через сайт. Здебільшого до нас зверталися люди літнього віку і малозабезпечені сім’ї. Ці запити переважно стосувалися допомоги у наданні продуктів або ліків, і волонтери нашого центру надавали таку підтримку. Окрім цього, працюючи на “гарячій лінії”, я зрозуміла, що більшість людей, котрі до нас звертаються, потребують банального спілкування”, – розповідає менеджерка Української Волонтерської Служби Вікторія Зацнова.
Людина, яка відчуває себе самотньою, має прийти до певного розуміння, що вона дійсно готова попросити про допомогу. Так само і волонтери, повинні мати певні навички і знання, щоб комунікувати з такими людьми, не образити їх, бути коректними.
“Волонтери звертаються до нашої організації через сайт або “гарячу лінію”, з ними проводиться анкетування і згодом вони проходять онлайн-навчання, яке складає з чотирьох курсів. Воно включає інформацію про те, що таке волонтерство, основні його характеристики та принципи. Також ми навчаємо тому, як спілкуватися з людьми літнього віку, як виходити з якихось конфліктних ситуацій і бути дружньою людиною та дружнім телефонним другом. Стосовно людей, які до нас звертаються, тут все дуже індивідуально, тому що люди абсолютно різні, з різних куточків нашої країни, знаходяться у різних життєвих ситуаціях, мають різні життєві обставини. І тут вже треба мати якийсь індивідуальний підхід, тому що є різні випадки, – коли люди абсолютно щиро, відкрито до тебе дзвонять, розповідають про свою життєву історію, просять про допомогу, проте є й ті, хто доволі агресивно налаштований. Волонтерам потрібно вміти виходити із будь-якої ситуації і завжди мати холодну голову і чемно спілкуватись з людьми”, – зазначає Вікторія Зацнова.
Проєкт дружньої підтримки людей “Мій телефонний друг” було створено для допомоги вразливим верствам населення, а також людям, які опинилися на самоті або в соціальній ізоляції.
“Цей проєкт ми запустили разом з дитячим фондом ООН в Україні. На початку його запуску до нас почали долучатися волонтери, і зараз їх понад 200 людей. За весь час проєкту до нас звернулося понад 10 тисяч людей. Такий досвід ми перейняли у Великої Британії. Там запускали схожий проєкт, до якого долучилися 125 тисяч людей. Тож ми зрозуміли, що він і у нас може бути корисним. Наші волонтери – здебільшого люди молодого віку, які дзвонять періодично тим людям, хто до нас звертається, а це і люди літнього віку, і люди з інвалідністю, і багатодітні сім’ї, діляться актуальною інформацією і взагалі питають, як у кого справи. Тож, якщо ви потребуєте допомоги, звертайтеся на нашу безкоштовну”гарячу лінію” за телефоном0 800 202 147, а також можете залишити запити щодо підтримки через сайт “Мій телефонний друг”, – наголошує Вікторія Зацнова.
Волонтер зі Львова, який співпрацює з Українською волонтерською службою та шпиталем Шептицького, а також допомагає людям старшого віку Орест Цебенко вважає волонтерство покликанням душі.
“Волонтерською діяльністю я займаюся вже чотири роки. Спочатку волонтерив з дітьми-сиротами, потім з літніми людьми. Під час пандемії побачив, що літні люди стали дуже вразливими і потребують допомоги. Вирішив спробувати і почав волонтерство. Спочатку в шпиталі Шептицького, потім у Львівському молодіжному центрі. Почав підтримувати літніх людей психіатричного пансіонату телефонним дзвінком. Згодом допомагав літнім людям з продуктовими наборами”, – розповідає Орест Цебенко.
Літні люди найбільше потребують спілкування, вважає волонтер.
“Коли я приходив до літніх людей з продуктовими наборами, вони зі мною хотіли поговорити, пропонували мені присісти, робили каву, просили щось їм розказати, вони дуже хотіли спілкуватися. Це була найбільша базова потреба, вони відчували себе дуже самотніми, відкинутими, часто скаржились на життя, хотіли виговоритись і поспілкуватися. Крім того, вони потребували харчування і фруктів. Таким людям складно вийти в магазин, не тому що вони не хочуть чи не можуть, а через проблеми зі здоров’ям, інвалідністю, для них це дуже важко”, – зазначає Орест Цебенко.
Існують стереотипи, що у селі сусіди постійно між собою спілкуються і тому потреби у такому дружньому спілкуванні немає. Пенсіонерка з села Тамбовка Мелітопольського району Запорізької області Алла Чайковська звернулася по допомогу і дружнє спілкування до волонтерів проєкту “Мій телефонний друг”.
“Спілкування дуже важливе, без нього неможливо в цьому світі вижити. А під час карантину ще й інші проблеми виникли. Звичайно пенсії дуже невеликі, тому не вистачає коштів для нормального проживання. Тож я дуже вдячна волонтерам за надання допомоги. Це прекрасно, що молодь не забуває про наше покоління. І ми відчуваємо себе захищено, бо нам дають зрозуміти, що ми не самотні, що про нас піклуються”, – говорить Алла Чайковська.
Джерело: Українське радіо
