Як відбувається робота над звітами моніторингу: з досвіду редагування колегіальних дослідницьких текстів

makiss

Координатор напрямку Місцевий Індекс прав людини Андрій Галай підготував практично універсальний мануал для співавторів дослідницьких проектів. Передусім початківців, але і люди з досвідом напевно знайдуть для себе певну користь в читанні цього допису.

Отже. Глосарій.

Автор / дослідник / монітор – той хто збирає, аналізує, формулює частини тексту. Автор відповідає за свою частину тексту, як за якість, так і – за її відповідність загальній меті і очікуваному результату. В колективних працях вони ж – співавтори.

Є ще позиція байдужий / лінивий / зовсім “зелений” / заслужений автор. Тут вклад і роль може мінятися і бажано такі позиції “профілактувати” і “лікувати”.

Керівник дослідницької групи (авторського колективу) – той, хто відповідає за більшу частину тексту або увесь фінальний результат: колективну публікацію. В різних дослідницьких групах, які ніколи не бувають однаковими, ця позиція ще має рольові підвиди. У цьому дописі вони названі координатор/и, фіналізатор / науковий редактор.

Зазвичай такий керівник має більший чи менший досвід перебування в статусі автора, хоча буває всяке. Крайнощі – шкодять результату.

Є ще схожа роль почесний автор. Якщо це не автор ідеї / концепції праці –я таких стараюсь оминати і всім раджу. Хоча знову ж таки буває всяке.

Отже, всі вони працюють, в нашому випадку,– пишуть. Одні більше, інші менше.

Які етапи проходить звіт за результатами прикладного дослідження?

Розпишемо етапи, залежно від близькості праці до завершення. Почнемо з найближчого етапу до завершеної праці.

1. Фінальна версія. Фінальна редактура колегіальних праць (звітів) – це коли керівник вже не потребує жодних уточнень від авторів. На цьому етапі корективи можна внести самому, більшою мірою це просто оформлення (незначне) як видання. Десь звичайно варто доформулювати, десь виправити на основі по суті вже правильного тексту.

Якісний спрацьований колектив при ефективному керівнику спроможний одразу працювати саме на цей результат. Але таке буває рідко, в моніторингах Місцевого індексу, в силу їх специфіки – з першого разу не було ще ніколи.

Тому йдемо далі від фінішу.

2. Передфінальна версія – коли висновки (оцінки і рекомендації моніторингу) визначені якісно і прийняті, текст загалом прийнятний, але ще потрібні досить значні правки, настільки, що включається зважування – хто більш зобов’язаний (морально, матеріально, авторськи, статусно) доопрацьовувати ці матеріали. І за результатами цього етапу вже читається весь текст та надається на незначне доопрацювання в чітких виділених пунктах/позиціях. І відповідно наступного разу (залежно від рівня авторів) можна читати лише виправлені моменти. Адже після цієї версії зазвичай йде фінальна.

Керівнику варто включатись на цьому етапі в якості радника авторів, опікаючи тих, чиї частини тексту найбільше варті підтримки. Так і працюють координатори моніторингів Місцевого індексу прав людини.

3. Проміжний текст. Цей етап насправді має сам собою великий розброс варіантів, які засновуються на таких ознаках: ще наявні неповні, неправильні позиції тексту.

Працювати чи ні на цьому етапі керівнику дослідницької групи – справа індивідуальна і залежить від рівня авторів-моніторів. Зазвичай координатор має включатись, вищі рівні – де вони є – скорше ні, ніж так (хіба якщо координатор не справляється). Навіть включаючись – не варто читати все, бо попереду не доформулювання (на передфіналі), а доопрацювання.

Тому на цьому етапі доцільно (при розумних авторах і проміжних керівниках) навести саме типові помилки, щоб текст робився практично як спочатку (тобто кожний пункт перечитувався після доопрацювання авторами і проміжними керівниками). Практика показує – якщо авторів/моніторів небагато – всі непрочитані розділи мають аналогічні упущення і розумні люди вміють їх аналізувати.

Велика помилка – пускати цей етап на самоплив – не супроводжувати сумних після зауважень (часто численних) авторів. Без підтримки робота ризикує зупинитись. Це значне завдання усіх представників групи керівників.

Отже, з досвіду – роботи над великими розумними колегіальними дослідницькими текстами – етапів буває до 5-7. Мінімально 2. 

До чого тут моніторинги Місцевого індексу прав людини?

До того, що це справжня школа дослідників. Провести моніторинг населеного пункту за розробленим інструментом – велике наукове і управлінське завдання.

Сам інструмент має наукову новизну у галузі місцевого (і не тільки) публічного урядування. Його результат – якісний звіт щодо дотримання прав людини і конкретному місті, з розгорнутими рекомендаціями – має велике практичне значення.

Зазвичай починають моніторити і писати звіти молоді і часто “зелені” автори. І координатори проекту індексу виступають в ролі координатора і керівника дослідницької групи. Поступово всі зростають і в якості, і в ролях, і в кількості етапів, які проходить кожний звіт моніторингу перед прийняттям і розміщенням на сайті індексу.