Від інтернату до незалежного життя: як молоді дівчата з Харківщини роблять перші кроки до самостійності

Громадська організація "Українські правозахисні ініціативи"

Ірина Сергієнко експертка ГО “Українські правозахисні ініціативи”

На прохання Мінсоцполітики команда ГО «Українські правозахисні ініціативи» (далі — УПІ)  провела оцінювання потреб підопічних Дарницького та Святошинського дитячих будинків-інтернатів, евакуйованих із Харківської області.

Метою оцінювання було визначити рівень навичок проживання та можливість отримання соціальної послуги підтриманого проживання як альтернативи подальшому перебуванню в інтернатних закладах.

Результати оцінювання та потенціал дівчат

За результатами оцінювання встановлено, що 13 дівчат віком від 18 до 36 років, які нині проживають в інтернатних закладах м. Києва, мають достатньо високий потенціал для самостійного або незалежного життя у громаді. Такий висновок зроблено як на підставі формальних шкал, так і на основі професійного досвіду експертів та експерток УПІ.

Для можливого отримання послуги підтриманого проживання було запропоновано п’ять осель, створених у межах ініціатив Мінсоцполітики за фінансування Гуманітарного фонду для України та за участі виконавчого партнера — благодійного фонду «Рокада». Оселі функціонують на базі комунального надавача соціальних послуг «Торчинський центр надання соціальних послуг» (Волинська область).

Упродовж жовтня–грудня 2025 року експерти УПІ перебували в постійній комунікації з Мінсоцполітики, інтернатними закладами та самими дівчатами. Проводилися оцінювання, спільно визначався рівень навичок проживання, обговорювалися можливі сценарії подальшого життя.

Процес був непростим: існували різні думки, сумніви та ризики, зокрема перспектива повернення до психоневрологічного інтернату. Водночас за підсумками тривалої спільної роботи було ухвалено рішення відповідно до чинного законодавства про надання семи дівчатам соціальної послуги підтриманого проживання.

Державний стандарт і Шкала оцінювання навичок

Оцінювання здійснювалося відповідно до Державного стандарту соціальної послуги підтриманого проживання (наказ Мінсоцполітики від 07.06.2017 № 956), зокрема, Шкала оцінки навичок проживання за основними категоріями, яка передбачає: 14 категорій, 25 характеристик у кожній категорії (загалом 350 характеристик), 5 рівнів оцінки: нульовий, базовий, задовільний, добрий, відмінний.

Під час підготовки до оцінювання експерти були змушені переформатувати логіку проходження Шкали — від найбільш простих і звичних категорій (утримання помешкання, особиста гігієна) до найбільш складних і незнайомих (фінансова грамотність, обізнаність у сфері нерухомості, юридична обізнаність).

Останні категорії Шкали є проблемними для осіб, які все життя прожили в інтернатних закладах, адже вони об’єктивно не мали можливості набути або підтримувати такі навички.

Крім того, експертам УПІ постійно доводилося перефразовувати формулювання Шкали простою мовою, аби їх зрозуміли мешканці інтернатів. Частина запитань передбачає навички, які підопічні ніколи не опановували через саму модель інтернатного проживання (заміна лампочки чи вимикача, користування велосипедом, отримання водійського посвідчення, оцінка вартості утримання авто, пошук житла тощо).

Особливо нерелевантною виявилася категорія «обізнаність у сфері нерухомості», яка не відповідає життєвому досвіду людей з інституційним минулим і, відповідно, штучно занижує загальний результат оцінювання.

Під час оцінювання експерти зафіксували, що у підопічних здебільшого відсутні навички:

• фінансової грамотності;
• юридичної обізнаності;
• організації праці та пошуку зайнятості;
• користування ресурсами громади;
• управління житловими механізмами.

Водночас цей дефіцит навичок не пов’язаний із психосоціальними порушеннями, а є прямим наслідком відсутності практичного досвіду через інституційну модель догляду. І частина з них ніяк не впливає на можливість проживання в громаді, отримуючи підтримку певного рівня.

Інституційні бар’єри з боку органів соцзахисту

Окремим викликом стала процедура прийняття рішень у районних управліннях соціального захисту м. Києва. Представники управлінь відкрито визнавали, що раніше не приймали рішень про надання послуги підтриманого проживання, не знають вимог стандарту та не орієнтуються в надавачах послуг.

З досвіду експертів УПІ також встановлено, що передбачений законодавством ланцюжок «управління соцзахисту → фахівці соціальної роботи → інтернат» фактично не працює.

Додаткові труднощі створює програмне забезпечення ІОЦ «Турбота», яка є частиною системи Мінсоцполітики soc.gov.ua, де алгоритм підрахунку балів не відповідає Державному стандарту. Через поділ на пріоритетну і непріоритетну сфери більшість підопічних інтернатів автоматично не можуть претендувати на отримання послуги підтриманого проживання.

Переїзд до Торчина: початок нового етапу

29 грудня 2025 року відбулася важлива подія — дівчата переїхали до м. Торчин для отримання послуги підтриманого проживання.

Для них це початок нового життя: навчання самостійності, подолання страхів і формування власного майбутнього. Для фахівців — новий професійний виклик, необхідність вчитися разом із отримувачками послуг.

Водночас існують побоювання щодо готовності персоналу надавача послуг до філософії підтриманого проживання, щоб не повернутися до моделей опіки та патерналізму. Важливими залишаються питання супервізії та постійного експертного супроводу.

Системні виклики та необхідність змін

Незалежно від кількості відремонтованих чи збудованих осель підтриманого проживання, без системного підходу та експертного супроводу ця послуга не працюватиме.

Запровадження підтриманого проживання «в ручному режимі» не може вважатися сталою моделлю надання соціальних послуг. Потрібен перехід до системних рішень, спрямованих на дотримання прав людей з інвалідністю та осіб старшого віку.

Влітку 2025 року активно обговорювалася нова редакція Державного стандарту підтриманого проживання, однак вона досі не затверджена. Водночас вже зараз очевидно, що інструментарій стандарту потребує адаптації до реалій сьогодення: простої мови, уніфікованих критеріїв та врахування інституційного досвіду людей.

Висновки

Проведене оцінювання показало, що потенціал людей з інституційним минулим часто недооцінюється не через їхні реальні можливості, а через недосконалі інструменти оцінки та обмеження, закладені в саму систему. Відсутність окремих навичок у підопічних інтернатів є прямим наслідком багаторічного життя в інституціях, де ці навички не могли формуватися або підтримуватися, а не проявом індивідуальних обмежень чи психосоціальних порушень.

Чинний Державний стандарт соціальної послуги підтриманого проживання потребують перегляду й адаптації до реалій сьогодення. Зокрема, інструментарій має бути викладений зрозумілою мовою, враховувати життєвий досвід людей з інституційним минулим і не створювати штучних бар’єрів для доступу до послуги. Без таких змін підтримане проживання залишатиметься недосяжним для більшості потенційних отримувачів.

Окремою системною проблемою є недостатня готовність органів соціального захисту до впровадження цієї послуги на практиці. Відсутність належного навчання спеціалістів, незнання вимог стандарту та розірваність передбаченого законодавством механізму оцінювання потреб призводять до того, що рішення ухвалюються епізодично або взагалі не ухвалюються. Додаткові бар’єри створює й програмне забезпечення, яке не узгоджене із законодавством та фактично виключає значну частину людей з інтернатів із можливості отримати підтримане проживання.

Запровадження соціальної послуги підтриманого проживання в «ручному режимі», за рахунок залучення зовнішніх експертів та міжнародної підтримки, не може бути сталою моделлю розвитку соціальних послуг. Такий підхід лише тимчасово компенсує прогалини системи, але не замінює необхідності її комплексної перебудови. Підтримане проживання має розвиватися як повноцінна, зрозуміла й доступна система, що гарантує дотримання прав людей з інвалідністю та осіб старшого віку.

Таким чином, подальший розвиток цієї послуги потребує не лише створення житлових осередків, а насамперед системних рішень: оновлення стандартів, підготовки фахівців, забезпечення супервізійного та експертного супроводу, а також формування спільного розуміння філософії підтриманого проживання — як шляху до самостійності, а не нової форми опіки.

Експертами ГО «Українські правозахисні ініціативи» розроблено Методичні рекомендації щодо відновлення і формування навичок незалежного проживання людей з психічними та інтелектуальними порушеннями під час надання послуг підтримки в громадах.

ГО «Українські правозахисні ініціативи» й надалі продовжуватиме роботу в межах Стратегії реформування інтернатних закладів та деінституціоналізації, сприяючи створенню доступної, зрозумілої та людиноцентричної системи соціальних послуг.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“. Позиція, викладена в статті, відображає бачення авторів і не обов’язково збігається з позицією Фонду.