Коли травматичний досвід триває: як групи підтримки “Моє Коло” працюють під час війни

moekolo

Війна створила для українського суспільства ситуацію серйозного виклику: травматичний досвід не завершився, а триває. У таких умовах потреба в доступній, безпечній і доказовій психологічній підтримці зростає з кожним роком.

Однією з відповідей на цей виклик стала діяльність ГО “Моє Коло” — проєкту груп психологічної підтримки, що допомагає українцям спільно проживати наслідки війни.

Як і навіщо з’явилися групи підтримки “Моє Коло”

Проєкт стартував у 2023 році. Ініціаторами стали львівська IT-компанії Deepinspire та британська компанія MedAid International. Напрямок психічного здоров’я очолила психологиня Вікторія Петрова. Разом з колегами вона розробила методологію груп психологічної підтримки, засновану на науково обґрунтованих підходах і попередньому дослідженні потреб українців.

«На старті у нас була гіпотеза, що групи психологічної підтримки можуть полегшити проживання наслідків війни. Це наша національна риса — згуртовуватися перед загрозами. Спільно проживати війну в колі — справді легше», — говорить Вікторія Петрова.

Перший пілот включав 8 онлайн-груп і охопив 137 людей. Результати підтвердили гіпотезу: у багатьох учасників знижувався рівень тривоги й стресу, покращувався емоційний стан, зростала резильєнтність.

Результати в цифрах і фактах

Сьогодні “Моє Коло” — це потужна громадська організація в сфері психічного здоров’я, яка:

• з 2023 року провела 121 групу психологічної підтримки та 46 воркшопів;
• охопила понад 10 000 українців;
• отримала 2 500 відгуків від учасників;
• щосезону проводить 11–13 закритих груп та 3-4 відкриті групи;
• працює з психологами з усієї України, які застосовують КПТ, АСТ, гештальт-терапію, EMDR, тілесноорієнтовану, схема-терапію та інші підходи.

Онлайн-групи підтримки “Моє Коло” відкриті для всіх, хто потребує допомоги, зокрема для:

• родин військових та ветеранів/-ок;
• рідних загиблих захисників і захисниць;
• батьків;
• українців за кордоном;
• людей із виснаженням, пригніченим настроєм, 
• тих, хто втратив дім, стабільність, опору.

Є групи двох форматів: закритого та відкритого. Закриті групи — це онлайн-простір до 12 учасників, які зустрічаються протягом двох місяців у стабільному складі. Формат передбачає глибоку роботу, практичні вправи та домашні завдання.

Відкриті групи об’єднують понад 30 учасників і поєднують психоедукацію з відпрацюванням технік. Кожну зустріч модерують два психологи. Робота ведеться за чотирма напрямками:

• менеджмент емоцій;
• менеджмент тривожно-депресивних станів;
• навички стресостійкості;
• школа комунікації для спільноти.

Окремим кроком стало проведення офлайн-груп у Львові — з елементами майндфулнес та роботи з рослинами.

Чому групи психологічної підтримки є важливими

Війна створила безпрецедентну ситуацію, коли травматичний досвід не завершився, а триває. У таких умовах класичні підходи до роботи з травмою потребують постійної адаптації.

«Всі підходи до роботи з травмою зазвичай базуються на припущенні, що травматична подія закінчилася. У нашому випадку — ні. Тому нам доводиться бути гнучкими, тестувати, змінювати методи й шукати рішення, які працюють тут і зараз», — пояснює Вікторія Петрова.

Групи підтримки відіграють особливу роль, адже вони:

• зменшують відчуття ізоляції — люди бачать, що їхні реакції не унікальні й не «неправильні», більшість реакцій є нормальними при перебуванні в ненормальних обставинах військових дій;
• нормалізують складні емоції, які часто знецінюються в суспільстві;
• відновлюють довіру до людей через безпечний досвід взаємодії;
• дозволяють охопити велику кількість людей, зберігаючи якість і фаховість допомоги.

У “Моє Коло” наголошують: групи психологічної допомоги не є терапією, але є важливою ланкою між щоденним виживанням і глибшою психологічною допомогою. Група є першим кроком на шляху турботи про ментальне здоров’я. Усі учасники перед початком групової роботи та після неї проходять моніторинг психоемоційного стану. Таким чином, фахівці “Мого Кола” можуть виокремити людей, яким лише участі в групах підтримки буде недостатньо, а потрібна індивідуальна робота з психологом, психотерапевтом чи психіатром. 

Анкетування про психоемоційний стан учасника на виході з групи дозволяє порівняти зміни і зробити висновки про ефективність групової підтримки.

Історії, які стоять за цифрами

Окрім заповнення анкети психоемоційного стану, учасники “Моє Коло” також діляться своїми враженнями від роботи в групі. За цифрами, що відображають кількість людей, які отримали психосоціальну допомогу, стоять реальні історії змін в самопочутті чи в цілому в житті. 

Учасниця закритої групи для родин загиблих військових Уляна (ім’я змінено через правила конфіденційності) втратила сина у 2022 році на Луганщині. Вона називає цю втрату найважчою подією у своєму житті. «Участь у групі допомогла зрозуміти, як переживати найболючіші періоди. “Щиро дякую психологам за підтримку — вона зараз дуже актуальна», — пише у своєму відгуку Уляна. Для неї надзвичайно важливим стало місце, де біль можна розділити й не залишатися з ним наодинці.

Історія Галини, учасниці групи підтримки для родин військових, схожа на досвід тисяч українських жінок, які чекають чоловіків з війни. Життя між тривогою за близьку людину, відповідальністю за дітей і побут та постійною вимогою «триматися». «Про дружин рідко питають, як вони. Ми маємо бути сильними, не плакати, не сумніватися — ти ж дружина героя», — говорить Галина. Після участі в групі вона написала:  «Я не сам на сам зі страхом і болем. Тут є відчуття причетності й небайдужості саме до мене. І, можливо, саме завдяки групі ще існує моя родина».

Для Єлизавети, учасниці групи для людей з виснаженням, підтримка стала єдиною можливою опорою. Вона доглядає за літньою людиною і живе в сільській місцевості, без доступу до терапії. «Ці два місяці я не змогла б пройти без “Мого Кола”. Це було справжнє рятівне коло, яке допомогло витримати дуже складний період», — розповідає Єлизавета.

Виклики і рух уперед

Серед головних викликів, з якими зіштовхуються фахівці “Мого Кола”, — стигматизація психічного здоров’я та схильність українців знецінювати власний стан. «Люди часто думають: “Є ті, кому гірше, я не маю права займати чиєсь місце”. Через це по допомогу звертаються вже на межі виснаження», — зазначає Вікторія Петрова. Це у свою чергу спричиняє демотивацію фахівців та ускладнює клієнтські кейси.

Також серйозними викликами є тривалість травматичного досвіду, що вимагає постійної адаптації методів, та виснаження психологів, які працюють із травмою тривалий час, перебуваючи в тих самих умовах.

Попри це “Моє Коло” продовжує розширювати формати, працювати з новими цільовими групами, зокрема з родинами ветеранів, людьми з досвідом невизначеної втрати та фахівцями екстрених служб, й розвивати партнерства.

Не лише про допомогу, а й про спільність

Досвід “Моє Коло” показує: групи психологічної підтримки є не тимчасовою відповіддю на кризу, а важливим соціальним механізмом. Вони формують культуру турботи, знижують стигму і дають людям відчуття, що навіть у часи тривалої війни можна бути не сам на сам зі своїми проблемами. Долучитися до них може кожен, хто відчуває потребу в психосоціальній підтримці. Потрапити до груп підтримки можна за попередньою реєстрацією тут.