Денис Савченко, КримSOS: від трьох волонтерів до мережі, що працює з 73-ма ініціативами ВПО

Анна Дерев'янко

Події в Криму 2014 року активізували громадянське суспільство – люди об’єднувалися для захисту постраждалих осіб. Громадська організація КримSOS була створена теж сім років тому у відповідь на ці події. Весь цей час вона допомагає внутрішньо переміщеним особам, змінюючись і розвиваючись разом із ними: спочатку організація надавала допомогу переселенцям з Криму, а згодом також і зі Сходу України. І вже шостий рік поспіль КримSOS за підтримки та партнерства УВКБ ООН сприяє розвитку громадських ініціатив переселенців з Криму та Донбасу.

«КримSOS» починалася як ініціатива трьох волонтерів, а тепер організація має офіс в Києві та потужну команду співробітників і волонтерів. Про потреби людей на сьомий рік вимушеного переміщення, діяльність «КримSOS» та створену ними мережу переселенців-змінотворців УВКБ ООН поспілкувалися з керівником цієї громадської організації Денисом Савченком.

Денисе, дякую, що погодилися на інтерв’ю. Розкажіть, будь ласка, скільки зараз є переселенців з Криму та з Донбасу? В яких регіонах вони проживають?

На сьогодні, за даними Міністерства соціальної політики, налічується всього близько 1,46 мільйона ВПО. Кількість зареєстрованих ВПО з Криму сягає приблизно 49 000 осіб. Проте зі спілкування «КримSOS» з кримчанами ми бачимо, що кількість кримчан, котрі тимчасово або постійно перебувають на території материкової України, є набагато більшою, щонайменше 100 000 осіб.

Внутрішньо переміщені особи з Криму розселились по всій Україні. Але якщо говорити про кримськотатарське населення, то можна відмітити чотири головні локації. Основною з них з 2014 року є Львів, оскільки там відкрився Кримський дім – громадський і культурний центр для кримських татар. Київ і Київська область є дуже популярними, Одеська і Херсонська області також приймають велику кількість ВПО з числа кримських татар, що є цілком зрозумілим, беручи до уваги і родинні зв’язки, і близьке географічне розташування.

Станом на 2021 рік, налічується більше 1 мільйона ВПО з Луганської та Донецької областей, які також виїхали в різні регіони України. Найбільше ВПО зі Сходу України знаходяться в Донецькій, Луганській, Київській, Запорізькій, Харківській та Дніпропетровській областях. Наша ж організація більше працює з активістами, котрі виїхали далі, на Захід України.

На сьомий рік затяжного внутрішнього переміщення, які зараз потреби в тих, хто переїхав зі Сходу України та з півострова Крим?

Питання постійного житла для ВПО – це пріоритет № 1. Треба розуміти, що переважна більшість переселенців живуть в орендованому житлі, менше 1% в так званих місцях компактного проживання, котрі в більшості випадків не придатні для тривалого проживання. Також є питання, пов’язані із законодавством, оскільки наразі переселенці не зможуть отримати послуги та виплати від держави, якщо не нададуть довідку ВПО. Відповідно, ті, хто проживає в приймаючих громадах тривалий час і неможуть повернутися додому, змушені залишатися «вічними ВПО». Це стає на заваді повноцінній інтеграції.

Важливим є доступ до якісної освіти. Попри те, що є багато позитивних зрушень у цьому напрямку, як на мене, питання уваги, турботи і надання підтримки молоді має стати більш пріоритетним.

Якщо казати про соціальні питання, то мені здається, що найбільшою проблемою все одно залишається те, що більшість внутрішньо переміщених осіб відчувають себе чужими або інакшими, коли переїжджають на контрольовані території, бо в суспільстві існують негативні стереотипи про переселенців, що більшою мірою є безпідставними. Це спричиняє проблеми, про котрі ми часто згадуємо: переселенцям важче знайти роботу, орендувати житло, вести бізнес, часто вони потребують психологічної підтримки.

Особливою категорією постраждалого населення є кримські татари з огляду на свою історію та особливий соціальний контекст тому, що у них є дуже потужний зв’язок з самою територією Криму внаслідок історичних подій. Численні випадки окупації і агресивних дій щодо кримських татар, зокрема, депортація, що сталася 1944 року, посилює їхнє бажання і намір повернутись, зрештою, на свою історичну батьківщину і жити там в мирі.

Розкажіть, будь ласка, як створювався КримSOS?

Історія нашої організації починалася зі сторінки на Facebook, яка була створена трьома волонтерами-кримськими татарами. Це Таміла Ташева, яка зараз є заступницею постійного Представника Президента України в АР Крим; Алім Алієв, який працює заступником генерального директора Українського інституту, що займається питаннями культурної дипломатії; і Севгіль Мусаєва, головна редакторка онлайн-видання «Українська правда». Ці люди не спасували перед подіями лютого 2014 року, пожертвували власними планами та кар’єрою заради того, що було дійсно необхідним: збір інформації про події в Криму і надання термінової допомоги постраждалим. Коли ж, ближче до березня 2014 року, перші переселенці з Криму почали виїжджати на територію материкової України, то виявилося, що людям потрібні юридичні консультації та допомога у розселенні. Тому до засновників підтягнулася група небайдужих людей, які хотіли допомогти переселенцям, котрі не за власним бажанням були змушені покинути своє попереднє життя і часто виїхати в нікуди. І, власне кажучи, із таких ідейних людей, які не зважали ні на що у своєму бажанні допомогти і творити зміни, і сформувався кістяк нашої команди. До того ж ми отримали донорську підтримку, зокрема УВКБ ООН став першим та найбільшим донором і партнером для нашої організації.

Як і коли Ви приєдналися до організації? Що Вас спонукало до громадської діяльності?

Я почав працювати в КримSOS з 2015 року як юрист, до того декілька місяців був волонтером в цій організації, а з серпня 2020 року виконую обов’язки голови правління. Робота в «КримSOS» стала, фактично, моєю першою серйозною роботою після того, як я закінчив університет (я є випускником юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Після закінчення навчання, поки я шукав себе в юридичній професії, близькі порадили мені не гаяти час і спробувати зробити щось хороше для інших. Таким чином я, власне, і опинився в КримSOS як волонтер.

Мене підкорила доброта і енергійність тих людей, які вже були частиною команди на той момент, і мені захотілося розділити з ними ту роботу, яку вони виконували. І, напевно, початок мого професійного життя з роботи в КримSOS вплинув на мій характер, на цінності та пріоритети, якими я зараз керуюся. На той час я був молодою людиною, яка щойно закінчила виш, і не так багато знав про те, яким буває життя і з якими складнощами люди можуть зіштовхнутися. Коли я почав працювати в КримSOS і спілкуватися з тими, хто постраждав від конфлікту, я зрозумів, наскільки цінною і важливою є допомога іншим.

Коли Ви починали працювати з КримSOS, як змінилось Ваше сприйняття Криму та Донбасу? Чи Ви дізнались для себе щось нове протягом цих років?

Спілкуючись із вихідцями з Криму та Донбасу, я побачив наскільки унікальною, різнобарвною є історія та культура цих регіонів. Окремим відкриттям для мене стало близьке знайомство з представниками кримськотатарського народу. Прихід до КримSOS дозволив мені через їхні життєві історії  більше дізнатись про них. Особливо мене вразили кримськотатарське традиційне мистецтво, мова і їжа; вони – прекрасні.

Ви вже досить давно працюєте в КримSOS. Що вражало на початку роботи? Як змінювалася і розвивалася організація за роки свого існування?

Напевно, найбільше мене вражали історії і досвід роздачі гуманітарної допомоги постраждалим на початку діяльності організації, коли велика кількість різних людей приходила до офісу, і це був найкоротший шлях для того, щоб відчути себе корисним, відчути миттєвий ефект від своєї діяльності. Було приємно чути відгук від людей, яким допоміг.

З напрацюванням експертизи ми зрозуміли, що організація виросла, стала більш досвідченою і спроможною, нам відкрилася можливість реалізовувати більш комплексну, систематичну та довгострокову підтримку. Зараз ми себе позиціонуємо як більш професійна, впливова організація, яка повинна брати на себе більшу відповідальність і не обмежуватися прямою допомогою, а й намагатися створювати системні зміни як на законодавчому рівні, так і на рівні суспільства, працюючи із різними громадами в Україні. До речі, працювати на рівні спільнот постраждалого населення наша організація почала однією з перших в Україні.

Взагалі частина проєктів КримSOS стосується надання юридичної допомоги, але цей напрямок нашої діяльності фінансується іншими донорами. За підтримки та партнерства саме УВКБ ООН ми допомагаємо ініціативам внутрішньо переміщених осіб як з Криму, так і з Донецької чи Луганської областей. Загалом ми бачимо, що з 73-ьох ініціатив переселенців, з якими ми працюємо в 15 областях України, більша частина була створена людьми, які виїхали зі Сходу України, але нам також пощастило налагодити співпрацю з прекрасними ініціативами кримчан.

Розкажіть, будь ласка, чим займаються громадські організації переселенців, з якими Ви співпрацюєте? Чого вони вже досягли?

Ми дуже пишаємося тим, що попри різні умови роботи, всі ініціативи, з котрими ми співпрацюємо, виконують дуже важливу і корисну роботу. Є громадські організації і ініціативні групи, що створені ВПО, а є й такі, де переселенці стали потужним другим диханням розвитку вже існуючих.

В нашій мережі є дві громадські організації, які будують житло для переселенців: «Спільна справа» у Вінницькій області та «Закарпаття.Донбас» на Закарпатті. Вони змогли на практиці наблизитися до того, щоб надати житло внутрішньо переміщеним особам. Ми очікуємо, що їх проєкти будуть реалізовані, і житло  буде збудоване.

Серед учасників проєкту також є організації, які працюють над адвокацією важливих для ВПО питань. Професійні тренінги з адвокації були організовані КримSOS у 2018 році, а вже в 2019 році десятки організацій включилися в адвокаційну кампанію щодо права ВПО брати участь у місцевих виборах, котру координував «Громадський холдинг «Група впливу». Ця багаторічна кампанія увінчалася успіхом, і переселенці змогли проголосувати на місцевих виборах минулого, 2020 року.

Ми також працюємо з багатьма організаціями, що надають психологічну допомогу та підтримку, в тому числі через арт-терапію. У Полтаві працює громадська організація «Спілка активних жінок «Вулик». Її керівниця Наталія Діда з 2016 року проводить різні арт-терапевтичні заходи для переселенців та представників приймаючої громади.

Є громадська організація «Добротвор» з Коростеня Житомирської області, що теж складається з переселенців. Ця спільнота розсилає гуманітарну допомогу не тільки ВПО, а й усім, хто її потребує по всій Україні. Коли минулого року Прикарпаття постраждало від повенів, саме «Добротвор» надавали цим постраждалим людям гуманітарну допомогу.

Це важлива ознака успішності та інтегрованості ВПО, того, що вони перестають опікуватися виключно переселенцями, а починають піклуватися про всіх мешканців України загалом, чи то на місцевому рівні, чи то на державному. Мені здається, що це показник успіху нашої роботи, коли люди стають змінотворцями та справжніми активістами.

Якщо говорити коротко, чим Ви найбільше пишаєтесь у своїй роботі?

Напевно, найбільше я пишаюся можливістю познайомитись із багатьма  прекрасними людьми, котрі поставили перед собою амбітні, добрі цілі, і, долаючи велику кількість перешкод, докладаючи  неймовірних фізичних, розумових, моральних, духовних сил, творять зміни.

Фото: UNHCR/Антон Федоров