Активна молодь “Net-Gen” уже давно в соціальних медіа. А Ваша НУО з ними?

Громадський Простір

Усе більше і більше стає зрозуміло, що неурядові організації шукають способи використання соціальних медіа для налагодження зв’язків з прихильниками-однодумцями, а також для залучення молоді.

Молоде покоління уже там, тому НУО, які ще не почали активно використовувати соціальні медіа, починають виявляти зацікавленість до них та експериментують з різними платформами, від Facebook та Myspace до Twitter та Flickr.

Хто ж ці молоді люди? Про це розповідає Еллісон Г. Файн (Allison H. Fine), керівниця соціального підприємства та авторка книги “Імпульс: соціальна провокація” (Momentum: Igniting Social).

Розділ “Зміна в цифрову епоху” (Change in the Connected Age) присвячено, за словами авторки, представникам“Net-Gen” (“нет-джен”, скорочення від “Internet Generation”, тобто “Інтернет-покоління” – прим.перекладача). Це покоління також називають “Millennials” (від “millennium” – тисячоліття – прим.перекладача) або “Generation Y”.

Яким би не був термін, це покоління складають люди, народжені з 1980 року, що першими виросли разом із цифровими технологіями. Для інших, цифровою є друга чи третя мова, проте для “нет-дженерів” вона перша та єдина.

Ці молоді люди вже тут, стукають у наші двері як благодійники, волонтери чи працівники. Було б добре спробувати зрозуміти їх. У своїй книзі пані Файн описує наступні характеристики “нет-дженерів”:

• Це покоління є дуже великим…. навіть кількісно перевищує “бебі-бумерів” (“baby boomers”, люди, народжені впродовж демографічного вибуху 1946-64 рр. – прим.перекладача), те славнозвісне покоління, яке наразі переживає черговий життєвий цикл. “Бебі-бумери” налічують 78 мільйонів людей, тоді як Net-Gen – 79 мільйонів.

• Свого часу “бебі-бумери” пройшли через В’єтнамську війну, жіночий рух та рух за громадянські права, тоді як“нет-дженери” пережили великі фінансово-корпоративні скандали та тероризм 11 вересня 2001 року. Вони зіткнулись зі зменшенням державної підтримки соціальних програм, таких як соціальне забезпечення, а охорона здоров’я та пенсійна система зазнали радикальних змін.

• “Нет-дженери” толерантні, це перше покоління, якому не потрібно перейматися через расу, етнічність чи статеву орієнтацію. Вони звикли бути навколо людей з різними кольорами шкіри та судженнями.

• “Нет-дженери” добровільно жертвують своїм часом та талантом. У школі їх виховували на програмах служіння суспільству. Вони навчилися підкреслювати свою волонтерську активність, подаючи документи на навчання.

• “Нет-дженери” є технічно обізнаними. Їм притаманний природній комфорт щодо всіх речей цифрової ери. Вони звикли до доступної інформації та вільно діляться нею. У них є маса технічних інструментів та засобів спілкування один з одним для організації соціальних подій та спільної роботи. Вони творять власні медіа. Уся ця чудо-техніка є дешевою та стає дешевшою, тому використовується людьми з різним достатком – молодими чоловіками і жінками.

• Вони поєднані з багатьма іншими людьми. Обмін інформацією налаштував їх на взаємну відкритість. Вони не розуміють поняття “інформаційної власності” чи секретності будь-якого роду.

• “Нет-дженери” очікують спілкування… вони очікують, що на їхні електронні листи буде відповідь.
У вищезгаданій книзі згадується анекдот від тінейджера, який розповів авторці, як вона може відрізнити тих, хто належить до цієї нової онлайн-культури. Отже, ті, хто належать, дадуть відповідь на її листа протягом години. Інші люди, компанії чи НУО, що не входять до них,  проігнорують листа або надішлють відповідь значно пізніше.

• Ця група людей не любить або не розуміє ієрархію та бюрократію. Це й справді руйнує їхній дух. “Нет-дженери” очікують на прозорість та чесність. Вони звикли до віртуального обміну всім, що є на їхніх блогах та профілях Facebook/Myspace.

• “Нет-дженери” не люблять або ж не звертають увагу на традиційні ЗМІ. Вони радше будуть використовувати підключені до Інтернету телефони, веб-сайти, блоги та списки емейлів, ніж проглядати  новини в кабельній мережі. Вони прагнуть двостороннього спілкування, а не застарілого одностороннього спілкування, реклами та традиційних медіа. Вони прагнуть робити, а не говорити.

“Нет-дженери”, зазвичай, можуть робити епізодично благодійні внески, і вони не матимуть бажання заповнювати заявки на членство в організаціях чи надавати їм надто багато персональних даних. Вони також не лояльні до брендів, проте підтримують організації в певних умовах, а потім переходять до інших, коли змінюються їхні інтереси та потреби. Вони прагнуть не лише відкритості, але й справжності. Вони висловлюватимуть свою думку щодо організацій та пересилатимуть її власними величезними мережами.

Зі слів Елісон Файн з її книги “Momentum”:
“нет-дженери” пов`язані з Інтернетом, живуть в його ритмі; вони відкриті, бо  стикаються з великою кількістю інформації та різними людьми з різних куточків світу. Світ, насправді, є відкритим перед ними і для них. “Нет-дженери” готові здійснити соціальні зміни.

А чи готові активісти громадських організацій до них?

Повна назва книги: Momentum: Igniting Social change in the Connected Age, Allison H. Fine, Jossey-Bass, 2006.

Джерело – nonprofit.about.com

Ремарка:
Не дивлячись на різні передумови появи, ми також маємо своїх “нет-дженерів”. Їх, звісно, не так багато, але вони є.

Наша молодь теж активно засвоює всі надбання цифрової ери, купуючи іноді на останні гроші найостанніші винаходи світових виробників електроніки. Наші “нет-дженери” також проводять з комп’ютерами більше часу, ніж з батьками, коханими та друзями, бо всі вони є в Мережі. А слова “френд”, “блогер” та “комент” невдовзі включать до орфографічних словників.

Проте, на жаль, не всі вихідці з “цифрового покоління” мають соціальну та громадську активність, притаманну їхнім американським одноліткам. Для багатьох це й досі є забавкою та модним трендом “вбивання” робочого часу або дозвілля. Але в Україні існує загальне переконання, що все це лише справа часу та подальшого неминучого завоювання Інтернетом українських домівок. Бо віртуальна мережа з кожним роком гостинно приймає все більше людей, які готові через неї щось зробити в реальному житті.

Переклад – Галина Жовтко, Антон Альошин для Громадського Простору