У столиці відбулась Національна ​​правозахисна​​ НЕконференція

Любов Єремічева

До Дня прав людини, 9-10 грудня у Києві пройшла Національна ​​правозахисна​​ НЕконференція, організована Центром Громадянських Свобод. Більше сотні людей, серед яких – представники громадських організацій з Києва та регіонів, органів державної влади, а також міжнародних структур, зібралися для осмислення та пошуку відповідей на актуальні виклики, які постали перед Україною та світом.  “Що​​ вдалось​​ зробити​​ в рамках​​ судової​​ реформи?”, “Наступ​​ на ​​громадянське суспільство:​​ на​​скільки реальні ​​загрози​​?”, “Справи​​ «Майдану»:​​ чи варто​​ чекати​​ справедливості”, “Що ​​влада ​​та громадянське ​​суспільство мають ​​зробити​​ для звільнення ​​​незаконно ув’язнених​​​ Росією громадян​​ України?”, “Чого​​ чекати​​ найближчим часом​​ в ​​Криму ​​та​​ як відповідати​​ на ​​нові виклики?” – ці та інші питання обговорювали правозахисники протягом двох днів.

Олександра Романцова, заступниця голови правління ГО “Центр Громадянських Свобод”, під час загальної панелі “Підсумки року та нові виклики правам людини в Україні та світі” розповіла присутнім:

“Уже не перший рік ми намагаємося тут, в Україні, створити таку атмосферу і такий простір, де правозахисники України, ті, хто піклуються про права людини, ті, хто слідкують за тенденціями, ті хто розуміють, наскільки важливий їхній пріоритет для безпеки, розвитку, і навіть демографічних змін в нашій країні, збираються на НЕконференцію.

Чому ми Національну правозахисну збірку назвали таким чином. Ми дуже хочемо, аби всі учасники, які прийдуть на конкретні секції, відчували себе не глядачами, і жодним чином не людьми, які прийшли на семінар просто послухати, наприклад, когось, хто більше розбирається у сфері. Ми хочемо, щоб тут були дискусії  і діалоги, ми хочемо, щоб конкретні питання, які стали протягом цього року для нас гострими, які стали для нас, скажімо так, професійними задачами, були обговорені і склалися, власне, домовленості”.

“Якщо говорити про останній рік і те, які виклики ми як правозахисники, з вами отримали… У нас традиційно, під свята, ми бачимо все на вулицях. Те, що відбувається в країні в кабінетах, те, що відбувається в громадських організаціях, те, що відбувається у діалогах з нашими міжнародними партнерами – це, звичайно, для нас, як можливості, так і певним чином загрози. Загрози, тому що ми знаємо, що для будь-якої влади зручніше, щоб НУО були не такі вільні, не такі гучні і не такі критичні до їхньої позиції. Тому, на жаль, ми маємо такі законопроекти, як 6674, 6675, тому маємо утиски в конкретних організаціях, і обшуки СБУ. У тому числі, про ці загрози ми будемо говорити на секціях.

  Ми з вами спостерігаємо реформи, які для нас важливі як для громадян, але й, в тому числі, як для правозахисників, людей, які, перш за все, використовують правові методи боротьби. Саме тому судова реформа… Про це ми говоримо не на одній секції, і хотіли би, щоб дійсно ми домовилися, яким чином ми досягнемо того, що зміни будуть не косметичні, а глибокі і реально будуть забезпечувати незалежне правосуддя”, – додала Олександра Романцова.

“Одне з питань: якими є цінності, які українці оцінюють найвище? Тут ми бачимо, що основною цінністю для людей є, все таки, свобода - майже 80% опитаних сказали, що саме це є для них головним, –  сказала Тетяна Печончик, голова правління Центру інформації про права людини, під час презентації результатів загальнонаціонального дослідження “Що українці знають і думають про права людини”. На другому місці бачимо безпеку, далі справедливість, гідність, рівність. Це п’ятірка головних цінностей в картині українців. Важливо, що такі цінності, як свобода, справедливість, гідність, рівність є в основі концепції прав людини. Саме ставлення і висока оцінка людей щодо цих цінностей відображають також і їхній загальний запит на ці права і цінності”.

Що українці знають і думають про права людини? (дослідження)

“Цікаво, що таку цінність, як толерантність назвали головною тільки 25% людей, а в даному питанні вони могли вибирати не одну цінність, а різні. Тобто ми бачимо, що, очевидно, для організацій, які працюють з недискримінацією, з рівністю, толерантністю, є поле для роботи. Хоча ми бачимо, що рівність, все таки, входить в першу п’ятірку, але дуже часто люди цю рівність трактують, як рівність для себе. І коли ми говоримо про можливість обмежувати інші групи, з якими вони себе не асоціюють, то люди часто готові на таке обмеження. Це показує, вочевидь, їхнє нерозуміння до кінця концепції прав людини, і що якщо ми говоримо, що люди є рівними у своїх правах, то цими правами мають користуватися не тільки вони, але й інші громадяни”, – додала Тетяна Печончик. 

“Для нас це дослідження було, великою мірою, навіть як холодний душ. Тому що деякі речі, про які ми думали, що вони більш-менш нормальні, що у нас Україна є толерантною державою, були дещо видозмінені в ході цього дослідження. Так само ми були не дуже приємно вражені тим, наскільки люди взагалі готові до певних дій, не зважаючи на те, що вони безпосередньо зіштовхуються з порушеннями прав людини. Але це для нас важливі цифри, які обумовлюють подальші кроки, дають розуміння, як діяти”, – аналізує результати Світлана Колишко, керівник групи з прав людини, координатор проекту “Зміцнення потенціалу офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, Програма розвитку ООН в Україні.

“Результати говорять про пасивність населення і це, мабуть, те, з чим особливо правозахисникам треба працювати, – додає  Світлана Колишко, –  Це питання, яке ставили саме тим людям, які заявили, що їхні права були порушені.  Тобто питалось: якщо ваші права були порушені, чи намагалися ви їх захищати? Якщо скласти, лише 41% людей намагалися захищати свої права. Майже 60% навіть нічого не намагалися робити. Якщо чесно, то це дуже і дуже небезпечні цифри. Тому що всі ми розуміємо: якщо людина тихо-мовчки терпить  порушення своїх прав, у більшості випадків їй допомогти неможливо. Люди мають говорити про це, звертатися кудись – йти до адвокатів, йти до правозахисників, інакше постійно будуть відбуватися порушення”.

“Найперше, на що б я звернув увагу, це уявлення про найбільш ефективні способи захисту прав людини кожної із груп. Відразу впадає в очі, що найбільш ефективним захистом все населення в цілому визначає засоби масової інформації, і практично всі категорії опитаних – або на першу, або на другу позицію – ставлять саме ЗМІ. Чому це не зовсім позитивно? Тому що ЗМІ у нас не є, власне, інструментом правозахисту. Це є спосіб викрикнути про проблему, спосіб розголосити і сподіватися, що хтось прийде на допомогу, а цей хтось має бути або фаховий правоохоронний орган, це можуть бути правозахисники, це може бути якась громада, яка стане на захист порушеного права, або ж влада схаменеться і виправить ту помилку”, – відзначив Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.  

ВІДЕО презентації дослідження “Що українці знають і думають про права людини?”:

Під час першого дня НеКонференції Олександра Набієва, PR-менеджерка Docudays UA, презентувала “CIVIL PITCH: фільми громадської активності”,  новий проект Docudays UA та Goethe-Institut в Україні. Метою конкурсу стало об’єднання активістів громадянського суспільства і творців документального кіно для створення фільмів такого ґатунку. Автори найкращих проектів отримають гранти на реалізацію своїх намірів.  Заявки приймаються до 1 лютого 2018 року. Детальніше. 

“Цього року ми хочемо створити прецедент співпраці документалістів, сфери професіоналів документального кіно та сфери громадянського сектору, правозахисників, громадських організацій тощо. Ми започаткували платформу “CIVIL PITCH: фільми громадської активності” для того, щоб, об’єднавши зусилля, разом, аби громадський сектор та сектор документалістики – змогли говорити про гострі, важливі теми, які є дуже актуальними. Але говорити про них мовою документального кіно, тому що це ефективно, це світова практика, це загалом досить звичний досвід співпраці для європейських кінофестивалів, європейських програм”, – зауважила Олександра Набієва. 

Правозахисний порядок денний оголосив переможців щорічної Національної правозахисної премії за особистий внесок у захист прав людини в Україні. Премія присуджується платформою “Правозахисний порядок денний” за особистий внесок у захист прав людини в Україні. Церемонія нагородження відбувається кожного року 10 грудня на День прав людини у рамках Національної правозахисної НЕконференції, що збирає правозахисників з різних куточків України. У 2017 році премію між собою розділили:

Олена РОЗВАДОВСЬКА – grassroot-активістка, яка захищає права дітей на війні. На початку 2015 року покинула посаду прес-секретаря Уповноваженого з прав дитини, продала речі та поїхала жити на звільнені території. Жила в центрі для переселенців, їздила у найвіддаленіші точки до дітей, які живуть під обстрілами, вирішувала їх проблеми. Прочитала сотні лекцій та театралізованих вистав для більш як 5 тисяч дітей про мінну небезпеку.  Буквально кілька тижнів тому Олена створила громадську організацію “Сине пташеня”, щоб працювати на системному рівні.

Марія ТОМАК – журналістка, авторка більше сотні публікацій у різних медіа на гострі правозахисні теми. Свою правозахисну роботу почала в команді Центру громадянських свобод, де займалася документуванням воєнних злочинів та допомогою політв’язням в Росії та окупованому Криму. Збирала свідчення потерпілих на звільнених територіях, в окупованому Криму, відвідувала судові засідання у сфабрикованій справі проти Станіслава Клиха та Миколи Карпюка навіть у Чечні. Пізніше разом із колегою Ольгою Решетиловою створила та співкоординує Медійну ініціативу з прав людини, щоб системно висвітлювати важливі та резонансні судові справи, пов’язані з порушенням прав людини

Невдовзі на Порталі також з’явиться також матеріал за результатами бесіди Громадського Простору з правозахисниками/цями у форматі Prostir Talks, де ми фокусно аналізуємо підсумки дослідження, тенденції, виклики, рівень знань українцями власних прав. 

…………………………………………………………………………………..

Фото/відео Віталія Ніщименка