Тетяна Кухаренко — про нову Ініціативу з екологічної політики й адвокації в Україні

Громадський Простір

Про актуальний стан екологічного руху в Україні та про всі тонкощі нового конкурсу «Підвищення організаційної спроможності інститутів громадянського суспільства, які працюють в екологічній сфері» (дедлайн якого – 1 березня) Громадський Простір поспілкувався з Тетяною Кухаренко, менеджеркою Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, менеджеркою програми «Демократична практика» Міжнародого фонду «Відродження». 

«Ініціатива з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні» (Environmental Policy and Advocacy Initiative for Ukraine (EPAIU)) здійснюється Міжнародним фондом «Відродження» за підтримки Швеції. Ініціатива спрямована на розвиток інститутів громадянського суспільства (ІГС) – інституційно спроможних, з доброчесним управлінням, підзвітних та визнаних в екологічній спільноті – які зможуть сприяти реформам в Україні, виконанню відповідних положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, виконанню інших міжнародних зобов‘язань України через впровадження екологічних політик і здійснення адвокаційних заходів на захист довкілля.

Громадський простір: Яким Ви бачите рівень екологічного руху в Україні: наскільки він є високим, інтегрованим, професійним?

Тетяна: Це якраз ті засадничі питання, які змусили нас думати про цю екологічну ініціативу, яку ми розпочали за підтримки та у партнерстві з Посольством Швеції. Справа в тому, що екологічний рух в Україні є, і він існує дуже давно. До речі, Міжнародний фонд «Відродження» було створено ще у 1990 році, і одним із засновників була організація саме екологічного спрямування. Але, можливо, найсильніше екологічний рух розворушило – принаймні, те, що змусило розмірковувати наших людей про екологічні проблеми, – це Чорнобильська трагедія.

Після «Чорнобильського періоду» був певний спад суспільного інтересу, звикання, хоча я б не сказала, що Україна стала екологічно благополучною державою – навіть навпаки. Тому екологічний рух для нас – це життєва необхідність. Однак, щодо організацій громадянського суспільства, які займаються екологічними питаннями – тут є над чим працювати. Можливо, в тому числі через брак донорської уваги до екологічної тематики. Це на сьогодні — найслабші і найменш консолідовані серед усіх інституції громадянського суспільства.

Саме тому ми вирішили спрямувати свої зусилля, насамперед, на цю категорію. До того ж, ми розуміємо, що зараз глобально постають питання зміни клімату та інші, зокрема чистота води, повітря, ґрунту. А у зв’язку з тим, що наша країна перебуває у стані війні, то у нас ще виникають і питання суто регіонального характеру, як от забруднення довкілля в зоні бойових дій та виклики, споріднені з цією ситуацією.

Інша проблема – це промислове забруднення. Ми кожного разу в новинах чуємо, як десь виникають лиха, як було ось в Кам’янському Дніпропетровської/Січеславської області. Тобто є ряд величезних проблемних питань, де потрібно об’єднувати зусилля усіх стейкхолдерів і обов’язково громадськості. Саме вона є цією потужною силою, до того ж мобільною, яка може оперативно зрушити різні справи й озвучити незручні питання, а також вплинути на вирішення проблем довкілля. Але для цього потрібно підвищувати професійність громадських організацій.

Хотіла б зауважити, що громадські організації, зокрема, ті, які з’явились після вибуху громадської активності під час і після Революції Гідності – це велике поле молодих ініціатив, котрі тільки-но виникли. І на них буде зосереджена наша пріоритетна увага. Ми будемо дивитися і на ті організації, які пропонують нові підходи до вирішення екологічних питань, демонструють нове бачення, що поєднується з іншими тематиками. Тобто нас цікавитимуть не лише суто екологічні організації, які, наприклад, зосереджені на захисті дикої природи, чи прав тварин, чи права на чисте довкілля тощо, а й ті ІГС, котрі бачать екологічні проблеми ширше – у поєднанні з іншими галузями, наприклад, енергоефективністю, громадським здоров’ям та іншими. Там де є перетин господарської діяльності людини та проблем довкілля.

Громадський Простір: У чому Ви бачите ключову місію цього проекту? 

Тетяна: Цей проект – ми його називаємо «Ініціатива з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні» – триватиме чотири роки. В назву закладена далекоглядна мета: хотілося б, аби екологічна політика була якомога ефективнішою та сприяла як розвитку країни, так і добробуту народу.

Будемо намагатися через Ініціативу досягти цієї далекоглядної мети, підтримуючи громадські організації інституційно. Наше першочергове завдання – створити всі умови для того, щоб громадські організації, які працюють з екологічною проблематикою, мали шанс підвищити свій інституційний рівень, професійність і впливовість. 

Можна сказати, що наша Ініціатива – це шанс, трамплін для того, щоб далі розвиватись, отримувати більш вагомі гранти і фінансування не лише від міжнародних донорів, але й на рівні краудфандингу, коли на діяльність буде готова пожертвувати громада. Тобто це буде трампліном для розвитку.

Інституційний рівень – це багатогранне поняття, яке охоплює управління організацією, операційну діяльність, стратегічне планування, фаховість команди щодо здійснення аналізу, моніторингу, адвокаційних заходів; надання рекомендацій, які затребувані зараз і владою, і бізнесом, і загалом суспільством. А ще — комунікація діяльності та продуктів назовні, для стейкхолдерів, суспільства. Ось це і буде першочергове завдання нашої Ініціативи.

Громадський Простір: Проект спрямовано на певні регіони, організації конкретного спрямування?

Тетяна: Наша Ініціатива є всеукраїнською. Ми будемо надавати шанс абсолютно всім організаціям, незважаючи на те, коли вони були зареєстровані та з якого регіону вони. Але одразу скажу, що перевага надаватиметься тим організаціям, які діють на регіональному та місцевому рівні. Підкреслюю: вони не обов’язково повинні бути зареєстровані в селах чи малих містах. Навіть, якщо організації зареєстровані в Києві, обласних центрах – будь-де, але їхня діяльність значною мірою проходить на регіональному та місцевому рівні, ми будемо, насамперед, звертати увагу на них.

Подаватися на конкурс можуть і організації, що мають розгалужену мережу, філії чи партнерські відділи на території України. Це дуже добре. Проте це мають бути саме інституціалізовані мережі. Це не означає, що таким великим і потужним організаціям будуть програвати маленькі, які діють на рівні одного містечка чи регіону, тим паче, якщо цей регіон дійсно дуже потребує допомоги екологічного спрямування. Для нас важлива діяльність організацій саме в регіонах, де є суттєві екологічні проблеми.

Для нас не є важливою тематична спрямованість організацій, які будуть подавати заявки, головне, щоб організація мала значну екологічну складову у своїй діяльності – це можуть бути ІГС, які займаються питаннями енергетики, моніторингу здоров’я людей, моніторингом видобувної галузі чи природокористування, будь-якими іншими питаннями, але екологічна складова має бути вагомою в їхній діяльності. 

Громадський Простір: Як щодо мережувань, партнерств? Чи вітаєте Ви співпрацю кількох організацій в якомусь напрямку?

Тетяна: На цьому в межах нашої Ініціативи буде акцентовано дуже велику увагу. Ініціатива складатиметься з трьох важливих компонентів.

• Перший – це власне інституційний розвиток та інституційні гранти. Здійснюватиметься цей компонент через відкритий конкурс, який вже оголошено. І за умовами конкурсу будемо обирати організації, які далі будуть брати безпосередню участь в цій Ініціативі протягом чотирьох років, тобто це буде своєрідний марафон інституційного розвитку.

Хочу зауважити, що на всіх етапах організації відбиратиме незалежна конкурсна комісія, членами якої є люди, котрі не мають безпосереднього інтересу чи конкуренції з іншими ІГС. Це, зокрема, фахівці з бізнесу, які знають проблеми екології та мають позитивний досвід співпраці з громадськими організаціями; представники академічного середовища; експерти, які знаються на питаннях організаційного (або інституційного) розвитку. 

Незалежна конкурсна комісія буде відбирати ІГС із самого першого етапу конкурсу, де розглядатимуться анкети організацій. Ми плануємо відібрати до 25 організацій, і з ними уже працювати надалі.

На другому етапі, коли обрані організації пройдуть організаційний та фінансовий аудити і напишуть проектні пропозиції саме щодо потреб інституційного розвитку, з них відберуть до 15 ІГС, котрі отримають малий початковий інституційний грант. Далі, у наступному році, ми будемо розглядати прогрес, якого досягли організації в своєму інституційному розвитку, як вони впорались із малими грантами. А вже після цього (орієнтовно 10 учасникам Ініціативи) надаватиметься більш вагомий великий інституційний грант на 26 місяців, який, зокрема, включатиме й операційну діяльність, що лежить в основі стратегій. Тобто у цей грант буде закладено також і діяльність, спрямовану на виконання стратегічних завдань наших учасників. 

• Другий компонент екологічної Ініціативи – тренінгово-консультаційно-навчальна програма. До цієї програми будуть залучатись експерти як національного, так і міжнародного рівня. Ми проводитимемо базові семінари і тренінги – з управління організацією, операційного менеджменту,  стратегічного планування, фінансового менеджменту, комунікації тощо.  Також будуть семінари, на яких пояснюватимуть нюанси аналітичної і  дослідницької роботи, висвітлюватимуть кращі практики адвокаційної, моніторингової діяльності та інше.

Навчальний компонент включатиме стажування в досвідчених організаціях національного рівня, а також в іноземних – це чудова можливість познайомитись зсередини з діяльністю громадських організацій в інших країнах (в основному це буде Європа, зокрема і Швеція). В Ініціативі закладено ресурси на здійснення таких стажувань.

• Третій великий компонент – мережування. Заохочуватимуться організації, які потраплять до нашої Ініціативи, до співпраці як між собою, так і з іншими організаціями, котрі функціонують в Україні, а також із міжнародними екологічними організаціями, відомими своїми практиками. Ініціатива сприятиме розвитку партнерства і з іншими стейкхолдерами: будемо стимулювати спільні дослідження, дії, проекти з органами влади, відповідальним бізнесом, на рівні громад, регіонів та у всеукраїнському форматі.

Громадський Простір: Для організацій це буде дуже цікавий досвід протягом чотирьох років – такий марафон з професійного росту.

Тетяна: Додам ще: організації, які не будуть вибрані в межах конкурсу, однак залишаться в полі нашої уваги, залучатимуться іншим чином: до річних конференцій, чи інших заходів, що об’єднуватимуть громадськість.

Громадський Простір: Тобто ви їх в будь-якому разі “змусите” познайомитись між собою?

Тетяна: Будемо створювати такі можливості. Особливо нас цікавитимуть ті команди, які зараз ще знаходяться в стадії ініціативних груп і поки ще не зареєстровані як ІГС. Ми залишаємо за собою право на певному етапі (наприклад, у 2020-21 роках) придивитись до інших організацій, які, можливо, виникнуть з таких громадських ініціатив і покажуть якісь дуже неординарні підходи до вирішення проблем довкілля. І тоді спробуємо надати окремий майданчик для укріплення цих організацій.

Оганізації отримають можливості для знайомства одне з одним, дізнаються більше про сфери діяльності кожної команди. Можливо, в такому тісному спілкуванні під час навчальних програм чи інших заходів нашої Ініціативи у них виникнуть ідеї щодо спільних проектів, зокрема моніторингових та аналітичних. Під час діяльності з аналітичними центрами ми вже спостерігали, як такі ad hoc ідеї виникають саме в рамках живого спілкування – люди збираються разом і виникає інсайт. Коли організацію бачать лише із сайту або фрагментарного повідомлення, ще не виникає та іскорка ідей, як з нею можна співпрацювати і де взяти на це гроші. А ми будемо надавати кошти на партнерські проекти – заходи Ініціативи послужать майданчиком для «відкриття» одне одного, пошуку партнерів, розвитку мережі екологічних організацій в Україні – це все обов’язково буде! Будемо також намагатися «відкрити вікно» для залучення і тих організацій, які з різних причин не потраплять до нашої Ініціативи по конкурсу.

Громадський Простір: Чи є певні поради, які Ви б могли надати людям, котрі зараз готують заявки, на що варто було б звернути увагу?

Тетяна: Є декілька порад.

• Передусім організація, яка планує подавати свою анкету на конкурс, має знати, що ця інформація є конфіденційною, і ми ніде не будемо її публікувати чи передавати в треті руки. Порада – щиро відповідайте на ті питання, які є в анкеті – це означатиме також і певну самооцінку організації. 

• Треба пам’ятати, що інституційний розвиток – це не разова акція, а дійсно довготривалий процес. Це набагато ширше за Ініціативу, оскільки складатиме основний капітал організації. 

• Команди ІГС мають пам’ятати, що до виконання інституційного гранту треба підходити виважено та усвідомлювати, що будуть зміни в організації.

• Колектив має бути готовим до того, що вимагатимуться зусилля і вкладення часу кожного члена команди, доведеться багато вчитись, їздити на тренінги, залучати до свого колективу нових людей – і це також може бути викликом, певним ризиком.

• Організація повинна розуміти, що в цьому процесі має брати участь не лише топ-менеджмент, а абсолютно вся команда. Анкета не подається від якоїсь однієї людини, яка буде контактною особою і все виконуватиме – зовсім ні! 

• Готовими бути до бюрократичної роботи, зокрема в розвитку політик і процедур, буде задіяний увесь колектив. Але потрібно усвідомлювати, що розумна бюрократія є імунітетом, щитом організації. Процедури та політики унеможливлюють ті дії, які можуть нашкодити репутації організації. Зрештою, це є тією інституційною оболонкою, яка дає організації можливість нормально працювати, розвиватись і бути готовими до будь-яких викликів  зовні.

• Команда, особливо топ-менеджмент, має бути готовою до того, що організація повинна буде працювати в більш прозорому і підзвітному режимі. Обов’язковою буде публікація річних звітів, додавання до них фінансової складової. Фінансова прозорість – це основа діяльності будь-якої організації та унеможливлення якихось зловживань, тому над цим ми теж працюватимемо.

Інституційний розвиток – це, насамперед, стратегічне планування організації

Команда має бути готовою до того, що сама складатиме власну стратегію. Я можу сказати, що це дуже непростий процес. Міжнародний фонд «Відродження» з власного досвіду інституційної роботи із аналітичними центрами (йдеться про «Ініціативу з розвитку аналітичних центрів України») знає, що стратегічне планування інколи навіть призводить до конфліктів у колективі: хтось хоче розвивати один напрям, а хтось – інший. Але це й добре, бо колектив у такому мозковому штурмі знаходить спільні знаменники, і врешті-решт викристалізовуються ті основні напрями, на яких команда концентрує свої увагу та зусилля.

Усі члени команди мають бути готові до професійного зростання. Не може бути такого, що лідери скажуть: «Ми й так уже все знаємо, ми розумні й усе опанували, а хто менше зайнятий – будь ласка, навчайтесь». У межах нашої тренінгової програми будуть навчатись всі! До речі, тренінгово-консультаційна програма буде побудована як на засадах спільності, так і індивідуальності. Деякі заходи будемо проводити спільно для всіх організацій-учасниць Ініціативи, а деякі – як от консультації зі стратегічного планування, розбудова елементів комунікації тощо – будуть спрямовані індивідуально на кожну організацію. 

Маємо попередити, що в колективі організації буде поле для світоглядних змін – будемо говорити спільною мовою, будемо визнавати спільні демократичні цінності. Для нас дуже важливими є повага до прав людини, дотримання принципів недискримінації та гендерної рівності.

 Ми приймаємо те, що організація має прагнути працювати за принципом «нуль конфліктів інтересів», без будь-яких зловживань, без корупційних проявів.

Зрештою, ми будемо впроваджувати екологічний менеджмент, оскільки екологічність організації – це не лише змістовна складова діяльності, а й те, як організація працює щоденно – це зелений офіс (як ми сортуємо відходи, проводимо закупівлі, зберігаємо енергоресурси, воду тощо). Навіть такі нюанси будуть враховані.

Громадський Простір: Що Ви особисто очікуєте в результаті цього чотирирічного марафон? Яким Ви бачите це сприятливе екологічне середовище, що має сформуватись за цей період?

Тетяна: Звичайно, ми маємо амбітні плани. Після завершення нашого марафону ми хотіли б бачити інституційно розвинуті, фахово спроможні організації, які матимуть авторитет серед інших ІГС екологічного спрямування, до яких можна звертатися за порадами та отримувати якісну екологічну експертизу. Ми бачимо наших учасників незалежними, тому що це один із наших принципів – не вкладатимемо ресурси в організації, котрі обслуговують чиїсь політичні інтереси чи інтереси окремих органів влади, бізнесу тощо. Наші «випускники» мають, передусім, пам‘ятати про інтереси здорового довкілля. Ми сподіваємось, що принаймні десять таких організацій пройде через наш марафон і досягне кінцевого результату.

Ініціатива – це трамплін, вікно можливостей, через яке ми сподіваємось провести «когорту» організацій, що потім посилять екологічну експертизу на різних рівнях, а також зроблять більш значущими і помітними для всього суспільства питання захисту і формування здорового природного довкілля.

Україна не є осторонь усієї планети, а виконує зараз величезний обсяг роботи для того, щоб ефективно інтегруватися в Європу. Перед Україною стоять непрості виклики щодо виконання Директив Європейського Союзу – тут потрібні зусилля не лише влади, а й громадськості. Ми прагнемо, щоб зусилля громадськості ставали більш конструктивними, і була не лише критика й альтернативні звіти, які теж є дуже важливими, але щоб за цим стояли конкретні рекомендації та взаємодія. Ми шукаємо ті організації, які відчувають в собі сили стати надійною опорою для вирішення екологічних проблем в Україні.

………………………………………………………………..
Розмову вела: Любов Єремічева
Фото та відео: Віталій Ніщименко
Робота над текстом: Ірина Гузій