Прес-тур як можливість побачити реформи зсередини та подивитись на народних обранців згори вниз

І науковці, й журналісти – люди творчих професій. А втім, вони несхожі. Існує думка, що журналіст відрізняється від науковця, передусім, тим, що не повертається до самоаналізу опублікованих матеріалів. А саме це й характерно для науковця. Стараючись не нехтувати ані  досвідом наукового співробітника відомої наукової установи, ані досвідом журналіста довго обдумувала формат цієї публкації. Тому, коли рефлексія з приводу Прес-туру до Верховної Ради України, організованому ГО «Інтерньюз – Україна» в рамках Програми USAID «РАДА», що реалізується Фондом Східна Європа, досягла зрілості наукової статті, запланована публікація в форматі журналістського огляду перетворилася сама-собою в науково-журналістське есе. Отже, намагатимуся в одній особі об’єднати науковця й журналіста, а в одній публікації досягти дві цілі:

(а) проаналізувати захід, учасником якого мені пощастило стати;

(б) виокремити найбільш виразні суперечності й дискусійні моменти в його перебігу.

Навіщо потрібний такий аналіз заходу? Як науковець, вважаю, що відповідь очевидна: організатори мусять мати зворотний зв’язок, учасники, розбираючи ті чи інші аспекти заходу, осмислять його на іншому рівні, а читачі будуть долучені до матералів дискусійних суперечливих поглядів на суспільні події.

Науці відомі різні підходи до розбору того чи іншого заходу. Найбльш доцільні в контексті мети публкації з них такі:
подієвий – для розгляду сутності й характеристики події; змістовний – для розгляду змісту цієї події; структурно-функціональний – для аналізу складників заходу, їхньої збалансованості, логічності, інтеграції та ролі кожної в заході та взаємозв’язку між собою.
Обираючи один з них варто розуміти, що його результати мають стати підставами для внесення будь-яких поліпшень в його організацію, зміст, структуру чи функціонал. Отже, аналіз надасть науковості, а популярний дискурс допоможе врахуванню потреб широкого кола читачів.

Захід Прес–тур являє собою далеко не одноманітну чи єдину структурно-змістову послідовність складників. Він поєднав в собі різні форми, прийоми, які на погляд організаторів найбльше відповідають цілям заходу,  парадигмі, в якій працює ГО «інтерньюз». З цим важко не погодитись. З моєї точки зору, найкраще описує логіку прес-туру така схема:
(а) демонстрація успішних перспективних практик – Вже маємо!!!
(б) обговорення реального стану реформ – Має бути!
(в) відвідування ВР й комунікація з фахівцями щодо побаченого й пережитого – Що є, то і є…
Але саме в зв’язку з такою послідовністю сумніви й сум’яття, які виникли під час відвідування
ВР, ще довго залишаються у вашій повсякденній реальності, спонукають до міркувань, підштовхують до
наукової рефлексії. Думаю, якби послідовність складників заходу можна було поміняти (замість (а) поставити (в)), то гострі дискусії, позапланові обговорення були б вкрай  цікавими й плідними.

Фахівці Інтерньюзу, спрямовуючи свої зусилля на вдосконалення дописів вітчизняних журналістів, розробили й запровадили принципово новий, як на мене, механізм переосмислення журналістами не тільки своїх опусів, але й реальності. Думаю, цей механізм може бути розповсюджений на широкі верстви населення – для уникнення пересічною особою конфузу від власної неосвченості щодо сутності й перебігу реформ у власній країні. Хочеться вірити, що він спричинить не тільки їхню інтенсифікацію, але й позначиться на саморефлексії суспільства.

Особисто я, наприклад, після кількатижневих розмірковувань з приводу побаченої напівпорожньої зали, туди-сюди курсуючих і необтяжених працею депутатів, цілковитої неуваги до виступів своїх колег, аплодисментів на підтримку власних партійних лідерів, мимоволі згадала свій вірш, написаний багато років тому:

Смотрю на жизнь с восьмого этажа,
И высота как-будто небольшая,
Однако жизнь совсем-совсем иная…

Та тільки він логічно трансформувався в епіграму.

Дивлюсь на Раду з ложі преси:
Які ж в нас різні інтереси!
Респект і дяка Інтерньюзу,
Хоч він врятує від конфузу…