Можлива дискримінація як проблема громадянського суспільства, або про те, чи будити сплячого собаку в контексті “celebrate diversity“

Експертне середовище неодноразово висловлювало думку про важливість дотримання прав людини для подальшого піднесення України як демократичної держави. Зокрема, ми вважаємо, що причинами не дотримання тих чи інших конституційних прав людини є те, що належним чином не забезпечений їхній захист через дієвий механізм захисту.
Серед явищ, які загострюють ситуацію в будь-якому суспільстві, важливе місце посідає дискримінація.

У контексті всесвітньої уваги до України та обраного слогану “Євробачення-2017″, який звучить як “Celebrate Diversity”, є сенс актуалізувати розмову про роль співпраці педагогічних колективів та громадських організацій у справі викорінення хоч-яких дискримінаційних проявів. Щодо громадянського суспільства, то його роль у цих процесах відома, а от про роль педагогічних колективів варто нагадати: науковці довели, що виховання впливає на поширення чи викорінення плюралізму (Beck K. Gesellschatlicher Pluralismus als padagogisches Problem // Padagogische Rundshau. 1986). Тому освіта – це ретранслятор вільним громадянам упорядкованого знання із множиною нетотожних і незалежних думок, поглядів, цінностей, переконань тощо.
Отже, коло проблем, які пов’язані з захистом наданих громадянину прав, та вдосконалення механізму їхнього захисту одночасно з поліпшенням алгоритму різноманітних громадських активностей — невід’ємна частина діяльності НУО й педагогічних колективів.

Робота НУО «Академія моніторингу та експертизи» та «Інститут консолідації та партнерства», яка здійснюється в рамках забезпечення прав людини і спрямована на попередження і викорінювання можливої дискримінації, спільною метою визначила перевірку дієвості механізмів захисту учнівської молоді в разі потреби, а також вивчення перспективного досвіду щодо заохочення поваги та дотримання конституційних принципів рівності і недискримінації в шкільних і позашкільних установах.

Нами було увиразнено чотири напрями, які різною мірою перетворюють окремі складники виховної практики з попередження (можливої) дискримінації в єдину системну діяльність:
(а) дотримання всіх прав людини, а також створення умов для викорінювання можливих їхніх порушень має на увазі інформування учнів, їхніх батьків про те, куди, до кого слід звертатися зі скаргою про дії, несумісні з дотриманням прав людини, які здійснені по відношенню до учня в навчальних установах;
(б) порушення гарантованих законом прав, які призвели до недодержання принципів рівності і недискримінації в шкільному/позашкільному закладі, має бути зафіксовано, проаналізовано та обговорено в педагогічному колективі; ефективне реагування на випадки індивідуальної систематичної дискримінації і належний захист від неї учня передбачає цілеспрямовану роботу з групами ризику, що відображено в планах роботи педагогічного колективу;
(в) активний підхід до вирішення питання про дискримінацію передбачає забезпеченість відповідними науково-методичними, роздатковими матеріалами, і вони є доступними як для учнів, так і їхніх батьків;
(г) педагогічні колективи активно співпрацюють з тими НУО, які на високому психолого-педагогічному професійному рівні спроможні вирішити ті чи інші завдання.

Дослідження можливої дискримінації та її міри (від поодиноких дитячих помилок до цілеспрямованих осмислених дій, які спроможні як нівелювати, так і посилити можливість дискримінації через неефективну співпрацю громадських організацій з педагогічним колективом), проводилося групою вчених « АКМЕ” й “ІКП» в період з вересня 2016 до березня 2017 н. р.
Мета дослідження полягала у вивченні існуючої в українських школах, які навчають учнів із расовими ознаками, практики реалізації педагогічним колективом (або у співпраці з громадськими організаціями) механізмів захисту їх від можливої ​​дискримінації, а також у поширенні перспективного досвіду щодо заохочення поваги та дотримання конституційних принципів рівності і недискримінації в шкільних і позашкільних установах.

Основні вихідні положення дослідження:
1. Якщо в шкільному/позашкільному закладі є учні, які:
(а) за походженням належать до спільнот, не займаючих домінувальної позиції в даній державі;
(б) відрізняються від решти населення своїми расовими ознаками;
(в) вважають себе (чи їхні батьки) такими на основі (само)ідентифікації, – то діяльність педагогічного колективу набуде специфічності відповідно до наявних законних потреб споживача освітніх послуг, незалежно від того, осмислені вони учнем чи не осмислені, а втім потенційно існуючі.

2. Критеріями наявності випадків дискримінації за расовою ознакою в даному дослідженні варто вважати:
(а) кількісний – респондент використовує слово «часто», «дуже часто», «постійно» при відповіді на питання про випадки дискримінації в школі;
(б) психологічний – респондент інтерпретує випадок як дискримінацію, мотивуючи його відмінами у ставленні до нього в порівнянні з іншими учнями, менш сприятливим чи недружнім шкільним середовищем або принизливим поводженням з ним через відповідні ознаки.
3. Механізм захисту дітей від можливої дискримінації, на нашу думку, повинен, як мінімум, являти собою сукупність взаємопов’язаних елементів, що становлять певну динамічну систему, яка містить:
– моніторинг фактів можливої дискримінації;
– аналіз психологічного благополуччя учня в контексті (не)поваги та (не)дотримання конституційних принципів рівності і недискримінації в шкільних і позашкільних установах;
– планову діяльність педагогічного колективу з цього напряму виховної діяльності з учнями, а також чітко визначені заходи з охорони й захисту прав ущемлених учнів;
– деякі гарантії учням і їх батькам щодо психологічного благополуччя в навчальних установах.

Далі буде.