30.06.2017

Громадський супровід земельної реформи або про консолідацію місцян і селян навколо земельних відносин

Є теми, обговорення яких досить однозначно або розшаровує суспільство, або спричиняє дружбу проти неприятеля. Серед таких тем, наприклад, відкриті реєстри. Сьогодні хтось "за", хтось "проти", а ...

Додано:
Ольга Жорнова

20170630_121653 — Громадський супровід земельної реформи або про консолідацію місцян і селян навколо земельних відносин

Є теми, обговорення яких досить однозначно або розшаровує суспільство, або спричиняє дружбу проти неприятеля. Серед таких тем, наприклад, відкриті реєстри. Сьогодні хтось “за”, хтось “проти”, а завтра – інший розклад, і утворюється нове товариство. І все суспільство спостерігає за тим, як парламентарів протистоять чиновникам, а потому вони вже пліч-о-пліч виступають проти журналістів і громадських діячів.

Але є тема, яка кожним українцем сприймається як надважлива, як така, що визначає саму можливість почувати себе впевнено і захищено. Це – Земля. Ставлення українців до Землі – це предмет окремих розвідок. Ми ж поговоримо про те, як земельна реформа спроможна консолідувати суспільство і що може зробити громадянське суспільство задля того, аби кожен пересічний співвітчизник почувався більш впевненим і захищеним, бо має “свою” землю.

Що знає пересічний українець про перебіг земельної реформи? Чого він очікує від того, що земля стане предметом купівлі-продажу?

І ось відповіді на ці питання, на жаль, розшаровують суспільство на тих, для кого це надважлива і тих, кого це не стосується, бо перші же мають землю, а у других її нема і, навряд чи, в найближчому майбутньому вони її отримуючи. Звісно, мова йде про сільських мешканців і представників індустріальних центрів. Проте і одні, і другі переконані в тому, що:

Вже всі землі скуплені;
Якщо якась земля й залишилася, то все одно грошей у пересічного українця нема;
Іноземці не сидять, склавши руки, і вже серйозно зазіхань на землю;
Багатий завжди правий і рейдери будь-якої миті заберуть землю.

Як хочеться написати, що це упередження, що такого не може бути в Україні апріорі тощо. На жаль, треба з жалем констатувати, що думка пересічного українця – це увиразнені формули відчуження найдорожчого для нього – Землі.

Проте найголовніше, це те, що можна і треба роботи НУО, аби сакральне ставлення українців до Землі не стало в найближчому майбутньому перекрученим і знеціненим.

Далі буде.