Чи безпечно бути журналістом, або про чергові досягнення України щодо впровадження стандартів ЄС
25 жовтня 2016 року відбулась міжнародна конференція "Безпека журналістів в Україні. Припинення безкарності". Чи відповідає чинне законодавство України європейським стандартам щодо безпеки ...
Додано:
Ольга Жорнова
25 жовтня 2016 року відбулась міжнародна конференція “Безпека журналістів в Україні. Припинення безкарності”.
- Чи відповідає чинне законодавство України європейським стандартам щодо безпеки журналістів?
- Яка наявна ситуація щодо безпеки журналістів в Україні?
- Як розслідують випадки порушення свободи слова в Україні?
- Хто/що впливає на практику українських судів щодо захисту професійної діяльності журналістів?
- Яке ставлення правоохоронних органів до розголошення персональних даних журналістів через веб-сайт “Миротворець”?
Ось перелік ключових питань, які обговорювалися на сесіях “Аналіз законодавства України щодо безпеки журналістів та європейські стандарти ” та “Оцінка наявної ситуації щодо безпеки журналістів в Україні, у тому числі, як ці справи вирішуються правоохоронними органами і судами”.
Логічним продовженням розмов про втручання в професійну діяльність журналістів, про відповідальність за незаконну відмову в її здійсненні стали питання про порядок акредитації та реальний доступ журналістів у зони конфлікту (АТО і Крим). Дискусія, грунтовна і щира, зосередилася навколо оцінки рівня безпечності ситуації для роботи журналістів.
Про самоцензуру говорили в контексті презентації результатів дослідження, проведеного в рамках проекту Ради Європи “Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні “. Звісно, якщо вибірка з 940 журналістів не є репрезентативною, про що зазначено самими дослідниками, то постає питання про сенс затрачених ними ресурсів. А втім, без сумніву можна стверджувати, що зусилля дослідників не витрачені марно, бо ними описано випадки незаконного втручання в професійну діяльність журналістів, реакція на нього та наслідки.
Сформулюємо трійку питань, відповіді на які мають бути знайдені чим скоріш, по-перше, та, по-друге, шукати ці відповіді має не тільки журналістська спільнота, але громадянське суспільство загалом, бо його прийдешнє, якраз, і окреслено в цих відповідях.
Отже:
- Чи кожний збирач суспільно важливої інформації є журналістом?
- Які гарантії надає посвідчення журналіста?
- Коли правоохоронці припинять практику ставлення до журналістів як до осіб, що апріорі вчиняють неправомірні дії?
Сподіваємось, що й надалі зберігатиметься позитивна динаміка в реагуванні правоохоронних органів на випадки кримінальних правопорушень. Відтак, підставами для наступної міжнародної конференції з питань безпеки журналістів в Україні стануть успішні вітчизняні практики припинення безкарності, які впроваджені органами правопорядку та реформованими судами.
Допис підготовлено у співавторстві з Еленой Жорновою.
